На Фіджі океан уже поглинув цвинтар маленького села Тогору, і його жителі побоюються, що скоро опиняться у воді.
70-річна Лавенія МакГун була там, коли могили затопило. Відтоді вона боїться того дня, коли хвилі постукають просто в її двері.
Тим часом старенька складає шини під кокосовими пальмами на березі моря, сподіваючись, що цей імпровізований захист дасть їй хоч якийсь перепочинок.
Для неї це лише питання часу, коли зміна клімату й підвищення рівня води змусять її та її сім'ю переїхати. «Ніхто не може зупинити воду», — каже вона, стоячи перед припливом і кількома крабами, що біжать до скель.
Тогору — це невелике село на південному узбережжі Віті-Леву, найбільшого острова Фіджійського архіпелагу. Як і десяткам інших островів, глобальне потепління нав'язує тут свою сувору реальність.
Місіс Макгун, відома своїм сусідам як «Велика бабуся», живе на березі океану вже майже 60 років. У її маленькому дерев'яному будинку немає ні електрики, ні водопроводу.
Старенька вказує на хвилі: «Прямо там у нас була плантація».
Але земля зникла. «За 20-30 років ми втратили майже 55 метрів».
Фіджі, оточені водами Тихого океану, готуються до того дня, коли життя в прибережних селах стане неможливим.
За даними австралійського Університету Монаша, води в західній частині Тихого океану підіймаються вдвічі-втричі швидше за середній показник.
Невеликі держави, розташовані близько до рівня моря, як-от Кірибаті й Тувалу, можуть стати повністю непридатними для життя протягом 30 років.
===
Новини по темі: