Георгій Нарбут - «гербів і емблем живописець»

Георгій Нарбут ― український художник-графік, ілюстратор, був ректором і співзасновником Української академії мистецтв. Він створив проект герба і печатки УНР, а також художньо оформив перші українські банкноти і поштові марки.

19 грудня 1917 була надрукована купюра вартістю 100 карбованців — перший грошовий знак УНР. І автором її оформлення був якраз Георгій Нарбут. Добрий знавець давнього українського мистецтва і геральдики Георгій Іванович застосував декоративні шрифти, орнаменти у стилі українського бароко XVII—XVIII ст., зображення самостріла (як той, що на гербі Київського магістрату XVI—XVIII ст.), тризуба святого Володимира (сьогодні державний герб України).

1 березня 1918 починається нова сторінка української гривні. З рішення Центральної Ради були надруковані гривні номіналами 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 грн (проекти двох останніх виконані вже після проголошення гетьманату). Георгій Нарбут виконав ескізи 10, 100 і 500 гривневих банкнот. 10-ти гривнева купюра прикрашена орнаментами українських книжкових гравюр XVII ст.; на 100-гривневій ― на тлі вінка з квітів і плодів зображені робітник з молотом та селянка з серпом; 500-гривнева ― опромінена дівоча голівка у вінку (ця купюра отримала іронічну народну назву «горпинка»).

Гетьман Павло Скоропадський, коли прийшов до влади (1918 р.), відновив карбованець як грошову одиницю Української держави. Ескіз купюри в 100 карбованців також зробив Георгій Нарбут. На ньому художник зобразив герб Української держави, індустріальні мотиви, портрет Богдана Хмельницького (на водяному знакові). Скоропадський затвердив також спроектовану Нарбутом малу Державну печатку — на восьмикутному тлі зображений козак з пищалем на плечі, та зверху володимирський тризуб.

Як добрий знавець української геральдики і давнього мистецтва, Нарбут виконав безліч гербів, він був головним ілюстратором та оформлювачем книг-зібрань «Малоросійський Гербовник», «Герби гетьманів Малоросії», «Старовинна архітектура Галичини», «Стародавні садиби Харківської губернії» та ін. Нарбут щоліта відвідував Глухів ― місто козацької слави. Нарбут створив і власний герб, якого підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець».

Один з відомих дослідників творчості Нарбута Ф. Ернст писав про художника: «Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням ― українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б'є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини».

Георгій Нарбут народився 26 лютого 1886 на хуторі Нарбутовка Есманскої волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, у сім'ї збіднілого дворянина, випускника фізико-математичного факультету Київського університету. Серед предків Нарбутів були і запорозькі козаки. Мати майбутнього художника була дочкою священика. У родині Нарбутів було семеро дітей. Ріс майбутній художник на природі, змалечку приглядався до пам'яток архітектури, старовинних книжок і картин.

Георгій Нарбут згадував: «З малих років, скільки себе пам'ятаю, вабив мене живопис. За відсутністю фарб, яких я не бачив, поки не потрапив в гімназію, і олівців, я використовував кольоровий папір: вирізав ножицями і клеїв борошняним клеєм».

Саме це дитяче захоплення і сприяло формуванню у майбутнього художника «силуетного мислення». До речі, в українських селах в той час були дуже популярними вирізки з паперу, так звані «витинанки». Георгій все більше і більше удосконалював свою майстерність. Навчався він у Глухівській гімназії. Першими його спробами у графіці, як сам пізніше згадував, були переписані готичним шрифтом з орнаментованими великими літерами «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» та «Євангеліє від Матвія».

Переїхавши до столиці — Петербурга, Нарбут оселився у відомого російського графіка Івана Білібіна, в якого безпосередньо навчався майстерності. А за кілька років й сам увійшов у коло митців, що відновили в Росії мистецтво книги й назвали свою групу «Світ мистецтва». Так художник починає пошуки свого особливого та неповторного стилю. У 1912 році в оформленні казки Андерсена «Соловей» та байок Крилова художник застосовує силуетну манеру. Особливістю його графіки є декоративність і чіткість контурного малюнка.

Книжку «Соловей» він більше оздоблює, ніж ілюструє, переносячи глядача в Китай, але не у справжній, а той, що існував на порцелянових виробах. Нарбут створював свій вишуканий світ у книзі, бо робив не лише обкладинку, а й заставки, кінцівки, заголовні літери.

Коли розпочалась революція, Георгій Іванович повернувся на Україну. Різко демократизувався: в його творах з'явились нові мотиви й нова техніка виконання. Він не наслідував сліпо старі зразки, як часто робили інші, а вільно творив, продовжуючи добру й сильну традицію національного мистецтва.

Головний шедевр київського періоду «Українська абетка» Георгія Нарбута стала знаковою для всіх наступних поколінь українських художників. Аркуші «Абетки», як і вишивані рушники, мають схематичні зображення, де чітка орнаментальна композиція поєднується з кумедними зображеннями героїв українського фольклору.

У 1920 році перед Нарбутом відкривались нові можливості: Академія отримала гарне приміщення на Хрещатику, графічний факультет ― друкарські верстати, відроджувалась видавнича справа. Георгій Іванович, незважаючи на тяжку хворобу, наполегливо працював.

23 травня 1920 року великий майстер пішов із життя.

В останніх своїх творах Георгій Нарбут розробляв у графіці ідею народного культурного безсмертя, яка високо піднесла українське мистецтво в яскраву добу його відродження.