Ці Сяочунь - виконавиця на ерху, солістка оркестру трупи Shen Yun

Пані Ці Сяочунь - скромна молода жінка. Їй тільки що виповнилося 30, коли вона вирушила у свій перший світовий тур як солістка зі всесвітньо відомою компанією Shen Yun Performing Arts. Через кілька років її ім'я стало відомим серед всіх шанувальників інструменту ерху.

Ерху - це 2-струнний смичковий інструмент, гра на ньому дозволяє висловити складну гаму почуттів. Він славиться своїми проникливими та співучими звуками. На цьому інструменті дуже складно грати, тому його освоєння вимагає довгого та багаторічного копіткого тренування. Вона вкладала в ерху всю свою душу, її гра завжди зачаровувала глядачів, примушуючи їх задумислюватися і викликала у багатьох сльози.

Обдарована виконавиця одержала захоплені відгуки від музикантів світового рівня, а також інших представників мистецтва. Христина Валевська, відома віолончелістка, заявила, що виступ Ці був "найпрекраснішим".

Пан Ду Чжонхао, триразовий переможець конкурсу китайської каліграфії в Тайвані та професор педагогічного університету, також є прихильником ерху. Він високо оцінив талант Ці. "Музика у виконанні пані Ці була самою чарівною з тих, що я коли-небудь чув, - сказав він. - Я щиро сподіваюся почути її гру ще раз".

Щодо самої пані Ці, вона дуже скромно відгукується про свої музичні здібності: "Звичайно, кожен музикант повинен володіти талантом, і я думаю, що він у мене є. Люди кажуть, що я добре можу відчувати музику".

Вона розповіла, як їй доводилося долати перешкоди, пов'язані з труднощами гри на інструменті, щоб стати справжнім майстром гри на ерху. Незважаючи на всі наявні дані стати віртуозною виконавицею на ерху, в якийсь період у своєму житті, вона відвернулася від свого рідкісного дару.

Скомпрометований талант

Хоча Ці Сяочунь народилася в шумному Шанхаї, за своєю натурою вона тиха і скромна. Коли вона грає на інструменті, її думки вільні від мирських турбот. Вона ясно усвідомлює свої завдання, і прагне до їх здійснення.

Під керівництвом свого батька вона почала грати на ерху в віці шести років. У 1991 році вона отримала нагороду за свій виступ на конкурсі "Весна Шанхая", престижному міжнародному конкурсі ерху в Китаї.

"В той час я навчалася в середній школі, і я дуже серйозно ставилася до гри на ерху», - сказала вона. Завдяки своєму таланту і підтримці своєї сім'ї, вона поступила в Шанхайську консерваторію.

Але після того, як вона потрапила в професійне середовище, її пристрасть до музики поступово почала згасати. «Китай вже відкрився світу, коли я вчилася в школі. Ще будучи студенткою, я побачила відсутність моральних принципів у людей. Для того щоб стати знаменитими, всі боролися і шкодили один одному. І не було кінця маніпуляціям і інтригам. У суспільстві, де мораль і традиції були повністю втрачені, безглуздо працювати старанно», - сказала вона.

Ці Сяочунь розповіла, що в дитинстві вона вже знала, що важливо щодня добиватися нових успіхів у музиці. У консерваторії вона була шокована зрадою своїх однолітків і тим, що політика втручалася у мистецтво. Люди, які її оточували, були готові вчинити що завгодно заради успіху: вони могли забути свою совість, аби здобути популярність і можливість виступити з сольним концертом.

Через несприятливі умови вона впала в глибоку депресію, втративши бажання далі продовжувати заняття музикою. "У мене більше не було жодних амбіцій, так що я вирішила кинути все. Я більше не хотіла поліпшувати свої навики. Я здалася. Я не хотіла займатися і виступати. У той час я не хотіла ставати знаменитою, я думала тільки про яку-небудь роботу, щоб якось забезпечити своє життя. Я не думала, що музика може позитивно впливати на всіх людей, включаючи мене», - ділиться своїми спогадами Ці Сяочунь.

Навіть батько не знав, що вона відмовилася від гри на ерху і що вона не займалася вже чотири роки.

Вона сказала, що кинути музику їй було неважко, оскільки вона вважала, що слава - це лише скороминуща мить. Однак її музичний талант не пропав. Вона відновила гру на ерху, але не заради особистої популярності, а заради того, щоб звернути увагу суспільства на необґрунтовані лиха, що відбуваються в Китаї, і від прагнення захистити одну благородну справу.

Зміцнення рішучості

У 1999 році комуністичний режим у Китаї почав жорстоку кампанію переслідування послідовників духовної практики Фалуньгун. Ці Сяочунь вдалося виїхати з Китаю до Сполучених Штатів, де вона жила в багатьох містах. Через переслідування Фалуньгун вона знову взялася за ерху, щоб за допомогою своєї гри передати світу свої почуття.

«Китайський комуністичний режим розв'язав жорстоке придушення Фалуньгун, тому кожен, хто практикував його, використовував будь-які засоби, щоб розповісти світу, що насправді представляє Фалуньгун, послідовники якого слідують принципам «Істина Доброта Терпіння», що ця практика зовсім не така, якою її представляє китайський уряд ... Суспільство залишалося глухим, воно перебувало під контролем пропаганди компартії, яка налаштовувала всіх проти практикуючих Фалуньгун», - сказала вона. Вона сказала, що взялася за ерху знову, щоб за допомогою мистецтва показати людям миролюбність та красу, яку приносить практика вдосконалення. За короткий період вона досягла рівня майстерності, що перевищує рівень більшості професійних музикантів.

Багато людей, які чули гру Ці Сяочунь, були зворушені до сліз. Більшість сказали, що прониклива гра і ця музика - рідкісний дар у цьому світі.

Щодо питання впливу музики, Ці Сяочунь вважає, що музика торкає людину тільки тоді, коли виконавець та аудиторія перебувають у стані спокою, тільки тоді Бог дає можливість відчути підтримку та благословення.

"Все це відбувається завдяки тому, що ми, послідовники Фалуньгун, ті, хто самовдосконавлюється. Ми вимагаємо від себе постійного підвищення моральності та духовності. Ми намагаємося позбутися від відволікаючих думок і досягти стану благородства та чистоти. Коли ми досягаємо стану чистоти та праведності, не маючи у свідомості сторонніх думок, це впливає на глядачів. Таким чином, Бог дозволяє нам наповнити внутрішнім змістом музику, що робить її проникливою. Саме це відчуває аудиторія" , - сказала Ці Сяочунь.

Хоча деякі кажуть, що не існує недоліку у виконавців, чиї музичні навички так само хороші, як у Ці Сяочунь, часто у глядачів на очах виступають сльози, як тільки вона починає грати.

"Це показує, що серця людей торкають не просто гарні навички. Кожен може набути навичок навчання, але на певному рівні; те, що дійсно зворушує їх, - це внутрішній сенс музики, - сказала вона. - Оскільки ми намагаємося досягти високого рівня в своїх серцях та свідомості, тоді ми стаємо спокійними та чистими, і Бог дає нам силу".

Богом натхненна композиція

Як віртуозний виконавець на ерху, Ці Сяочунь отримала широке визнання за свої оригінальні музичні композиції. Лінь Сілін була китайської правозахисницею, що зазнала переслідувань за часів «Культурної революції» у Китаї. (Вона померла в минулому році в Парижі). Одного разу Лінь сказала, що вона була рада можливості подивитися вистави Shen Yun, що завдяки їм, вона забула про свої поблеми. Пані Лінь сказала: "Як виконавець на ерху та його шанувальниця, я настійно рекомендую послухати твір Ці Сяочунь «Спасіння». Ця сама прониклива та зворушлива музика, яку я коли-небудь чула. В її виконанні - це шедевр, який перевершив всі твори, написані для ерху, починаючи з найдавніших часів".

У кожний свій твір Ці намагається вкласти тепло та доброту. "Неважко створювати музику. Коли я добре вдосконалююсь, Бог мені допомагає. Коли Він бачить, що у мене є бажання написати п'єсу, Він дає мені мудрість".

Коли її запитали, чим вона більше всього хотіла б поділитися зі своїми глядачами кожен раз, коли вона виходить на сцену, Ці Сяочунь відповіла: "В буддизмі говорять про зумовленість відносин, тому я хочу цього. Я сподіваюся, що інші зможуть отримати можливість побачити красу Фалунь Дафа, завдяки музиці, а також дізнаються правду про це. Природно, я хотіла б бачити більше людей на виступах Shen Yun, так як виступ Shen Yun - це не тільки відображення традиційної культури Китаю. З того моменту, як ви, увійшовши до зали, залишивши власні ідеї, сидите і дивитеся шоу без всяких думок, ваше життя буде змінюватись".

Чень Байнянь. Велика Епоха