Інтерв'ю з Джоном Сітілідесом: «Чи буде Huawei 5G домінувати в усьому світі?»

Компанія Huawei уклала понад 60 контрактів на 5G в країнах світу, багато з яких є союзниками США, незважаючи на попередження американців про проблеми кібербезпеки.

Джон Сітілідес: У Китаю, ймовірно, найефективніша лобістська діяльність в Брюсселі, ніж де-небудь ще в світі.

Сімона Гао: У Сполучених Штатах немає технологій 5G. Як ви думаєте, це стане великою проблемою для США?

Джон Сітілідес: З точки зору планування, це ставить нас в дуже небезпечну ситуацію у майбутньому.

Сімона Гао: Великі американські технічні гіганти рідко говорять про небезпеку технологічних амбіцій компартії Китаю. У них є своя програма?

Джон Сітілідес: Коли керівники технологічних компаній говорять так, як ніби вони повністю відокремлені від політичної і соціальної реальності, це дуже турбує.

Сімона Гао: Як ви думаєте, їх мотивація ідеологічна або вона орієнтована на прибуток? Або це комбінація обох?

Джон Сітілідес: Я думаю, що в основному орієнтована на прибуток.

Сімона Гао: Наша розмова з Джоном Сітілідесом, геополітичним стратегом в Trilogy Advisors, проходить у розпал війни за розгортання 5G між Китаєм і США.

Частина 1. Глобальне розгортання Huawei 5G

Huawei, найбільша телекомунікаційна компанія у світі, на сьогодні уклала понад 60 комерційних контрактів на 5G за межами Китаю і готова укласти набагато більше.

Незважаючи на триваючі спроби США лобіювати своїх союзників, щоб вони не вели справи з Huawei, багато країн із того часу поглибили свої відносини з китайським телекомунікаційним гігантом. Минулого місяця Німеччина оголосила, що не виключить участі будь-якого постачальника в розгортанні 5G. Таїланд і Філіппіни відмахнулися від попереджень про кібербезпеку і вирішили співпрацювати з Huawei. Багато інших країн, зокрема Сполучене Королівство, ще не прийняли остаточного рішення.

Сімона Гао: У США є проблеми з тим, щоб переконати своїх союзників у Європі і Південно-Східній Азії. І Huawei щойно випустила 5G в Південно-Східній Азії. Так, як ви думаєте, що робити далі?

Джон Сітілідес: Ну, я думаю, що ми повинні подивитися на цю ситуацію або на регіональному рівні, або на основі ринку. Абсолютно ясно, що в деяких країнах АСЕАН існує серйозна стурбованість зростанням Китаю і його способами, які можуть бути агресивними, якщо не відверто ворожими. І ми поговоримо про це, коли будемо говорити про Південно-Китайське море (США виступають проти зростання військової активності Китаю в Південно-Китайському морі). Я маю на увазі, що Huawei може надавати чудові продукти і послуги в галузі апаратного та програмного забезпечення 5G за дуже конкурентними цінами. Так що це грає дуже важливу роль. І те, що ці країни, які є сусідами Китаю, повинні збалансувати свої законні інтереси безпеки і свої відносини зі Сполученими Штатами, ставить їх в дуже делікатну ситуацію. Тому я думаю, що багато з цієї географічної і відверто геополітичної реальності позначиться на офіційних осіб, які приймають політичні рішення, у багатьох країнах АСЕАН.

Хоча очевидно, що Японія і навіть Тайвань не збираються входити в мережу Huawei. Я думаю, що в Європі інша ситуація, дуже глибокі політичні та економічні відносини між США і низкою європейських країн. Але у Китаю, ймовірно, найефективніша лобістська позиція в Брюсселі, ніж де-небудь ще в світі. Вони розгорнули тисячі ділових людей та звичайних громадян, які працюють в Брюсселі, щоб мати можливість лобіювати бюрократію Європейського Союзу, бюрократів, громадян із різних країн ЄС у спробі вивести Huawei на європейські ринки, а також ініціативу «Одна дорога, один шлях». І тому я думаю, що європейські країни, особливо їх лідери бізнесу, приймають чисто ділові, економічні та фінансові рішення, а не з міркувань національної безпеки, як ми хотіли б.

Сімона Гао: Добре, значить, вони говорять, я маю на увазі тих лобістів в Європі, то Huawei не є загрозою національній безпеці, і її продукти дешеві?

Джон Сітілідес: По-перше, це економічна конкуренція. Я маю на увазі, що, завдяки високому технологічному рівню Huawei, а також відвертого розкрадання інтелектуальної власності протягом багатьох років, десятиліть: Cisco, Motorola і ряд інших компаній здатні надати чудове обладнання та програмні послуги. Державні банки надають фінансову підтримку Huawei або іншими способами, вони можуть знизити ціни в порівнянні з конкурентами, такими як Nokia й Ericsson. За іронією долі, ці дві великі європейські компанії не можуть вийти на європейські ринки так само ефективно, як Huawei. До того ж, є політичні міркування, і знову, китайці організували надзвичайно ефективну лобістську операцію в Брюсселі не тільки з таких питань, як Huawei, але і «Одна дорога, один шлях», залученню портів і ряду інших питань, які дуже вигідні для фінансового та економічного проникнення Китаю в Європейський союз.

Сімона Гао: Таким чином, перспектива виглядає не дуже добре для вас.

Джон Сітілідес: Ну, це буде дуже складно. Великобританія, наприклад, збирається відкласти своє рішення по Huawei 5G до закінчення майбутніх виборів. І я думаю, що ми змогли перемістити голку в правильному напрямку в Лондоні, але схоже, що більшість європейських країн, мабуть, кілька десятків, вже підписали комерційні контракти з Huawei. І тому вони відмовляються від дуже і дуже високотехнологічного, чудової якості і ціни Nokia й Ericsson. І я не можу не думати, що в цьому є і політичний аспект.

Сімона Гао: Польща не збирається співпрацювати з Huawei. Це єдина країна в Європі, яка робить це?

Джон Сітілідес: У Європі є кілька десятків країн, які зараз входять в комерційну контрактну мережу Huawei 5G. Так що Європа вже пройшла переломний момент.

Але Польща також є країною, видатною з точки зору не тільки своїх відносин зі Сполученими Штатами, але у неї дуже вразлива ситуація з безпекою, з огляду на її відносини з Росією, а також бажання зміцнити партнерство з США і допомогти в захисті цієї північно-східної частини флангу НАТО. Тому я думаю, що відносини США і Польщі можуть дещо відрізнятися від відносин з рядом інших східноєвропейських країн, які вступили з ініціативою «17 плюс 1 BRI», навіть країни ЄС підписуються на кредити і проекти BRI (Belt and Road Initiative ).

Сімона Гао: Польща — єдина країна в Європі, яка не збирається використовувати 5G Huawei?

Джон Сітілідес: Подивимося, що станеться з Великобританією, і я думаю, що кілька країн ще не прийняли остаточного рішення. Ми прагнемо працювати в цих країнах настільки енергійно, наскільки це можливо, з переконливими аргументами. Зрештою, вони приймуть рішення, які, на їхню думку, відповідають їхнім національним інтересам. Вони думають, що можуть заблокувати ті області апаратного та програмного забезпечення 5G, в яких вбудовані «чорні входи», використовувані комуністичною партією Китаю або китайськими військовими для ведення шпигунської діяльності. Але уряд США вважає, що це буде дуже важко зробити. І я думаю, що багато в чому це просто питання подання фактів і, сподіваюся, інші європейські уряди переконаються, що в їхніх інтересах прийняти іншу платформу 5G.

Частина 2. Бампер: Імперія Huawei 5G розширюється за кордоном, що повинні зробити Сполучені Штати?

У гонці за 5G у світу мало альтернатив. Підтримувана Пекіном компанія Huawei є однією з трьох найбільших компаній в світі, яка може постачати широкий спектр сучасного мережевого обладнання. Дві інших — Nokia й Ericsson. Але Huawei як і раніше домінує на ринку 5G, державні субсидії дозволяють їй знижувати ціни в порівнянні з іншими компаніями.

Крім того, відсутність серйозного американського конкурента в просторі 5G ускладнює відмову від співпраці з Huawei.

Сімона Гао: У самих Сполучених Штатах немає технології 5G. Як ви думаєте, це стане великою проблемою для США?

Джон Сітілідес: Це так. І у нас були компанії, які могли просунутися в цьому напрямку, але вони були повністю підірвані Huawei, а також своїми помилковими рішеннями за останні 10-15 років. Тому у нас немає серйозних конкурентів в цьому напрямку. І з точки зору планування, це ставить нас в дуже небезпечну ситуацію в майбутньому. Нам потрібно подивитися, як ми можемо підтримати такі компанії, як Nokia та Ericsson, щоб забезпечити більший захист від крадіжки інтелектуальної власності, щоб наші власні компанії могли увійти в простір 5G і конкурувати з такою компанією, як Huawei, яка дійсно змогла досягти дивного рівня технологій за останні декілька років. Так що ми в невигідному становищі. Однак визнання проблеми — це перший крок, і ми можемо почати дослідження і розробки. Стимулювати компанії до того, щоб вони почали переходити в цей простір. Але сьогодні це виклик для США.

Сімона Гао: Тобто ви говорите про те, що США допомагають Ericsson замість розробки власної технології 5G, тому що, ймовірно, вже занадто пізно. Правильно?

Джон Сітілідес: У нас система вільного ринку. Таким чином, уряд не збирається створювати компанію, щоб увійти в простір 5G. Одне з питань, які належить вирішити в майбутні місяці і роки, полягає в наступному: що великі технологічні лідери США будуть робити не тільки з 5G і Huawei, але і в чому вони хочуть конкурувати з тим, що називається «Зроблено в Китаї 2025»? Президент Сі Цзіньпін оголосив, що Китай буде використовувати підхід командної економіки, інвестуючи десятки, якщо не сотні мільярдів доларів, щоб стати лідером світового класу в галузі робототехніки та інформаційних технологій, автоматизації, автомобілів без водія, біофармацевтичних препаратів, сільського господарства й аерокосмічної галузі, а також цілого ряду проривних технологій, які дійсно допоможуть їм просунутися вперед. У нас немає такої системи в Сполучених Штатах.

Сімона Гао: Як ви думаєте, уряд США має стимулювати свої великі технологічні компанії або навіть надавати їм субсидії для розвитку цих технологій?

Джон Сітілідес: Це дуже складне питання, яке має бути вирішене політично виборцями, а також основними партіями, які здаються настільки поляризованими в інших питаннях. Субсидування не є роллю уряду, велика частина тягаря лежить на цих американських компаніях. Але вони переслідують свої інтереси, користуючись перевагами роботи та отримання прибутку в Сполучених Штатах, а не інтереси країни. Я думаю, що нам потрібно провести дуже серйозний діалог про почуття обов'язку або цивільної відповідальності, щоб залишитися вільним і відкритим простором для конкурентної економічної і фінансової діяльності. Ми проти командної економіки, контрольованої комуністичною партією, яка сподівається обігнати Сполучені Штати до 2049 року, як про це публічно заявили їхні лідери. Тому це буде дуже цікавий суспільний діалог між урядовими чиновниками, політичними лідерами і керівниками, а також лідерами бізнесу в секторі технологій США.

Сімона Гао: Ви торкнулися дуже важливого нюансу. Ці великі технологічні компанії в США, здається, просто не зацікавлені в подібних речах, у них є свої цілі в світі?

Джон Сітілідес: Дозвольте мені сказати, що в ідеально глобальному середовищі всі країни діяли б у рамках вільної і відкритої міжнародної економіки. Більшість американців вітали б Китай, якби він діяв демократично і ліберально, вільно і відкрито, як частина міжнародної економічної системи, в якій кожен має можливість конкурувати і брати участь. Це ідеальний світ. Це не той світ, в якому ми живемо. Я вважаю, що міжнародний ландшафт стане більш складним і небезпечним в найближчі роки, тому що ми забуваємо, що комуністична партія Китаю контролює все в Китаї. І вона сподівається потенційно узурпувати США як лідера вільної і відкритої міжнародної економіки, а також створити інший тип глобальної економіки, який відповідає інтересам комуністичної партії Китаю, а не інтересам міжнародної економіки та її учасників.

Поки в Пекіні при владі перебуває комуністична партія ленінського типу, яка відкрито заявляє про свої амбіції домінувати в торгівлі Азії, витіснити Сполучені Штати з Тихоокеанського регіону, обігнати США як світового лідера, потрібно почуття громадянської відповідальності. Ми створили чудову систему тут, але вона крихка, і її треба захищати, зберігати і підтримувати.

І коли технічні керівники кажуть, що вони повністю відокремлені від політичної і соціальної реальності, це дуже турбує. Ми повинні приймати рішення на основі фактів.

Сімона Гао: Як ви думаєте, їх мотивація ідеологічна або вона орієнтована на прибуток? Або це поєднання обох?

Джон Сітілідес: Думаю, що це в основному орієнтовано на прибуток. І проблема полягає в тому, що вони не визнають, що у вільній і відкритій міжнародній економічній системі, якою ми насолоджуємося протягом багатьох десятиліть, все частіше виникає ідеологічний поділ, особливо після закінчення холодної війни з Радянським Союзом. А все більш агресивна і мускулиста китайська компартія контролює китайську економіку до такої міри, щоб влада партії завжди була на першому місці, а все інше підпадає під це.

Більшість американських лідерів бізнесу не визнають цього або тому, що не знають, або не хочуть знати. Вони хочуть отримати доступ до величезного китайського ринку. І з точки зору бізнесу, ви не можете їх звинувачувати. Китай виріс за останні 20 років, саме з того часу як ми дозволили йому вступити до Світової організації торгівлі. Але зверніть увагу на те, як фраза «права людини» зникла з усе більшого числа міжнародних форумів. Тому що, якщо ми говоримо про права людини, нам доводиться стикатися з реальністю того, що відбувається в Китаї. Президент Сі Цзіньпін дуже ясно дав зрозуміти, що між соціалізмом з китайськими характеристиками і західною системою вільного ринку існує внутрішня напруженість. І я думаю, що це стане більш очевидним у найближчі роки.

Сімона Гао: Це дуже важливо. Я думаю, що це також має відношення до торгових переговорів США і Китаю. Уряд США вимагає від Китаю внести структурні зміни в їх економіку, в торгові відносини між США і Китаєм. Але, по суті, вони просять, щоб комуністична партія Китаю змінила спосіб управління економікою і спосіб управління країною. Я думаю, що це майже нездійсненна місія. Що ж залишиться для торгових переговорів і торгових відносин між США і Китаєм?

Джон Сітілідес: По-перше, ми намагаємося захищати американські економічні інтереси. Ми захищаємо американських робітників і американський бізнес від несправедливих і незбалансованих відносин з Китаєм. Я повинен віддати належне президенту Трампу. Я маю на увазі, що є багато суперечок про його стилі керівництва, але по одному питанню в усе більш поляризованому Вашингтоні є згода між республіканцями і демократами — в тому, що прийшов час збалансувати торгові угоди з Китаєм. Велика частина того, що робить Китай, була розкрита і стала надбанням громадськості. Тепер ми змушені вирішувати ці проблеми. Але ви підняли деякі дуже важливі моменти, Сімона. Існують структурні проблеми, які дійсно пов'язані з відносинами між державою і громадянами в Китаї. Є області, які поліпшуються швидше, такі як купівля більшої кількості американських продуктів харчування, пошук того, що можна зробити з маніпулюванням валютою, захист інтелектуальної власності тощо. Я думаю, що адміністрація Трампа воліла б більш широку, більш всеосяжну угоду про структурну реформу. Ми схильні вважати комуністичну партію Китаю монолітною з точки зору абсолютного ленінського типу контролю над усіма аспектами китайського суспільства. Правильно? І Пекін не приховує це.

Але з економічної точки зору, більш відкрита китайська економіка часів реформ і відкритості Ден Сяопіна була б краща для китайського народу, тому що вони прагнули просунути більш ліберальні відносини і забезпечити більш міцну основу для майбутнього економічного зростання Китаю. Але прихильники жорсткої лінії вважають, що занадто глибокі реформи і занадто велика відкритість починає руйнувати і в кінцевому підсумку послабить владу комуністичної партії Китаю. Тому в квітні або травні цього року вони затримали подальший прогрес в переговорах.

Ось чому у нас були ці тупі розмови протягом літа, і я думаю, що адміністрація Трампа розуміє, що зараз у них є перевага. Тому вони збираються укласти багатоетапну торговельну угоду, перший етап якої, як ми сподіваємося, почнеться в найближчі кілька тижнів. Але, як ви помітили, насправді не розглядаються структурні реформи, тому Пекін не збирається їх проводити. Ніхто не може змусити Пекін провести структурні реформи ззовні. Але ми можемо почати рухатися в цьому напрямку. Є проблеми в Китаї, що ослабляють економіку: демографія, безробіття, погіршення стану навколишнього середовища, боргові бульбашки. Ці проблеми змушують чиновників комуністичної партії переосмислити структуру реформ. Але через політичні реалії нам доведеться чекати структурних реформ. А поки ми візьмемо те, що зможемо отримати, а потім спробуємо почати переговори по іншим частинам цієї торгової угоди в найближчі місяці.

Частина 3

Сімона Гао: Дуже, дуже цікаво. Але навіть при Ден Сяопіні у Китая не було ринкової економіки. Це тому, що ринкова економіка потребує політичної системи, щоб підтримати її, і Китай, на мою думку, принципово не може здійснити цю трансформацію. Подивіться, що вони роблять зараз. Вони скасовують приватизацію компаній. Тепер партія приватні компанії робить державними, витягуючи з них користь, і все в такому дусі. Так що вони не збираються відкриватися далі. Вони повністю змінюють процес. Тому я сильно сумніваюся, що комуністична партія Китаю зробить структурні зміни. Як ви думаєте, економіка США і Китаю повинна бути розділена?

Джон Сітілідес: Кілька речей тут. Я думаю, що адміністрація Трампа визнає, що їй потрібно отримати максимум можливого в плані зміни напрямку торговельних угод між США і Китаєм, які наносили шкоди економіці США протягом останніх 20 років. Що стосується структурних реформ, то вони можуть відбуватися всередині Китаю, тому що існують внутрішні суперечності зараз всередині китайської економіки, існує серйозна напруженість. У китайських політичних лідерів немає іншого вибору, крім як почати її усувати, так що це буде внутрішня проблема. Також немає ніяких гарантій, що Сі Цзіньпін залишиться генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю.

Йому дана безпрецедентна влада, з часів Мао Цзедуна, вірно? Так що тепер думки Сі Цзіньпіна включені в китайську конституцію. Це майже культовий статус для генерального секретаря. Але якщо йому не вдасться захистити економіку Китаю, або інші лідери комуністичної партії Китаю вважають, що він ефективно не підтримує першість комуністичної партії Китаю, немає ніяких гарантій, що він виживе. Так що у Китаю дуже невизначене політичне майбутнє.

І багато чого з цього засноване на тому, що в Китаї є серйозні проблеми, які більшість з нас за межами Китаю не дуже добре розуміють. Більшість американців не дуже добре розуміють Китай. Звичайно, наші політичні лідери теж не дуже добре розуміють Китай. Але якщо ви поговорите з китайцями і людьми, які дуже добре знають Китай, вони зможуть вказати на ряд дуже серйозних проблем в найближчі один, три, п'ять, десять років, які вплинуть на Китай. Тому ми й гадки не маємо, що нас чекає в Китаї. Що ми можемо зробити, так це контролювати свої дії і переконувати наших союзників вирішувати ці проблеми і просуватися вперед таким чином, щоб дати нам якнайбільше конкурентної переваги в майбутньому. Але те, що відбувається в Пекіні, ми не в змозі контролювати.

Сімона Гао: Так, це вірно. Більш відкриті лідери комуністичної партії хочуть структурних змін в економіці. Але ці структурні зміни відрізняються від того, що шукає Трамп. Існують структурні дисбаланси в китайській економіці. Наприклад, вони більше інвестують у інфраструктуру тощо. Це те, що рухало китайський ВВП десятиліттями. Таким чином, у них є ця проблема. Але структурні зміни, про які говорить адміністрація Трампа, стосуються примусового передавання технологій тощо. Структурні зміни в економіці, які шукає китайське керівництво, неупереджене китайське керівництво... Я не знаю, чи будуть вони безпосередньо стосуватися торгових відносин США і Китаю.

Джон Сітілідес: Добре, майте на увазі, що мета адміністрації Трампа полягає в тому, щоб відкрити китайську економіку і китайський ринок, щоб американські компанії і потенційні економіки з інших частин світу могли чесно конкурувати з Китаєм. Іншими словами, треба усунути всі несправедливі переваги, якими володіє Китай і які надає СОТ. Мета в тому, щоб надати Сполученим Штатам і нашим компаніям стільки конкурентної відкритості або можливості для процвітання в Китаї, скільки ми дали китайським компаніям для процвітання в США.

Якщо американські компанії зможуть конкурувати на вільному чесному і відкритому ринку, ми зможемо перевершити китайські компанії і компанії інших країн, як ми зробили в багатьох інших секторах. Мета полягає не в тому, щоб сприяти структурним реформам, які, на думку китайської комуністичної партії, загрожують її владі над Китаєм. Це не цілі адміністрації Трампа. Стратегію зміни режиму жодна країна зараз не планує просувати в Китаї. Ми маємо справу з керівництвом Китаю, яке воно є, а не таким, як хотілося б. Тому, з огляду на реальність того, що комуністична партія, ймовірно, залишиться при владі в доступному для огляду майбутньому, не обов'язково назавжди, але в доступному для огляду майбутньому, ви отримаєте те, що зможете в цих обставинах. І це те, що адміністрація Трампа збирається зробити, недосконалу і часткову, торгівельну угоду. Але це ставить нас у набагато сильніші позиції сьогодні і в наступному році, ніж ми були у 2015 і 2016 роках.

Сімона Гао: Тобто ви згодні з президентом Трампом у питанні часткової торгової угоди з Китаєм. Ви думаєте, що це добре?

Джон Сітілідес: Я б хотів, щоб ми могли добитися більшого, але це краще, що ми можемо зробити сьогодні. У китайців є право голосу, вони не збираються давати Вашингтону все, що Вашингтон хоче. Так що це перший етап. Якщо Трамп залишиться на другий термін, він зможе повернутися до Пекіна і сказати: «Тепер у вас є ще чотири роки зі мною, давайте повернемося до столу переговорів». В іншому випадку вони будуть мати справу з президентом США, з яким легше вести переговори, якщо вони взагалі будуть вести переговори.

Сімона Гао: Отже, ви думаєте, що суть в тому, що президент Трамп не прагне до зміни режиму в Китаї.

Джон Сітілідес: Так. Він не шукає зміни режиму в Китаї.

Джерело: Epoch Times