Проникаючи в таємниці тіла й мозку, пізнаючи його мікросвіт, людство як і раніше не перестає дивуватися новим відкриттям. Скільки ще загадок нам належить розкрити?
Здавалося б, дослідження людського мозку набагато простіше ніж, скажімо, пізнання всього Всесвіту. Однак багато питань про мозок людини залишаються не вирішеними з позиції усталених наукових поглядів. І навіть найзвичайнісінькі питання про те, що ж насправді відбувається в наших головах і-де розташований той самий спостерігач, який пізнає світ, ставить у глухий кут багатьох вчених.
Болісний хронічний біль — одна з найскладніших проблем для медицини, яка пропонує традиційне рішення — знеболювальні препарати. Однак деякі нейрохірурги пропонують нове рішення цієї проблеми: полегшити хронічний біль можна через стимуляцію мозку на глибинному рівні.
Стимуляція глибоких ділянок мозку відбуватиметься через встановлені електроди, а сам стимулятор, що задає ритм стимуляції потрібних ділянок, імплантується під ключицю пацієнта.
Професор Т. Азіз з лікарні Джона Редкліффа (Оксфорд, Великобританія) був одним з перших, хто застосував цей метод для полегшення хронічного болю й лікування обсесивно-компульсивного розладу своїх пацієнтів.
Сама ідея глибинної стимуляції мозку вже була випробувана при хворобі Паркінсона та депресії.
Професор Азіз усвідомлює, що цей метод лікування за допомогою стимуляції певних ділянок мозку торкнеться складних етичних питань, якщо хтось захоче поширити використання його методу на інші випадки. Вчений застерігає: «Наприклад, за допомогою електродів можна поліпшити пам’ять. А можна вживити їх так, що люди стануть байдужі до небезпеки, — створити ідеальних воїнів».
Ще одна дивна таємниця мозку пов’язана з відчуттям, яке ми відчуваємо після кружляння — запаморочення. При запамороченні ми відчуваємо рух, залишаючись при цьому в нерухомості. Більшість з людей рідко стикаються з запамороченням, а якщо це й відбувається, то це лише короткочасне відчуття. Однак у балеті танцюристам регулярно доводиться відчувати запаморочення та вчитися пристосовуватися до цього, не втрачаючи рівновагу.
При швидкому обертанні маленькі волоски у вестибулярних органах внутрішнього вуха відчувають коливання вестибулярної рідини. Після зупинки рідина деякий час й далі коливається, внаслідок чого людина може відчувати запаморочення.
Щоб позбутися запаморочення під час танцю, балетні танцюристи використовують техніку «утримання крапки»: під час кружляння людина вибирає будь-яку точку на стіні й утримує її поглядом. При обертанні спочатку повертається все тіло, за ним — голова, після цього у вихідне положення спочатку повертається голова, а потім — все тіло.
Дослідження мозку танцівниць балету показало, що відчуття запаморочення у танцівниць було коротшим, ніж у спортсменок. І чим досвідченіша балерина, тим коротший час запаморочення вона відчуває.
На думку вчених, це пояснюється тим, що сигнал, що надходить до частини мозку, яка відповідає за відчуття запаморочення, слабшає, і це робить танцюристів стійкими до цього відчуття.
Відкриття дивної властивості мозку — його здатності до адаптації під час кружляння — дозволить знайти шляхи для лікування людей, які страждають від хронічного запаморочення.
Фантомні болі від неіснуючих кінцівок відчувають 80% людей з ампутованими частинами тіла. Ці відчуття можуть бути різними: тиск, поколювання, біль, свербіж тощо.
Багато вчених пов’язують цей незвичайний феномен з властивостями нашого мозку: незалежно від нервових закінчень, мозок має «вбудований» образ цілого організму, який не змінюється навіть у разі фізичної втрати кінцівки.
Більш детально з цією таємницею нашого мозку можна познайомитися у статті «Фантомний біль: як лікувати те, чого немає».