Єдина дорога у польському селі з'єднує 6000 мешканців та їх вузькі поля (ФОТО)

З висоти може здатися, що це щось на кшталт Країни Чудес — зелений і золотисто-смугастий ландшафт села утворює гобелен, який тягнеться до самого горизонту, наскільки охоплює око.

Довга самотня нитка вулиць пронизує село Сулошова, яке розташоване за 28 миль на північний захід від Кракова, Польща. Вона з'єднує його майже 6 000 мешканців та їхні напрочуд вузькі земельні ділянки. По всьому шляху будинки з яскравими дахами обіймають дорогу, яка в'ється вздовж 6-мильної траси через місто.

Цей унікальний підхід до сільського планування дозволяє місцевим жителям користуватися перевагами громадських та сільськогосподарських земель. Незважаючи на сюрреалістичну клаптикову тканину полів, що пролягає на рівні вулиці, Сулошова виглядає дуже схожою на середньостатистичне маленьке містечко — всі знають один одного.

Але і в Країні чудес є свої прикрощі.

Місцеві жителі неоднозначно відгукуються про те, що їхнє місто нещодавно стало вірусним — тобто привертає увагу, яка не завжди є бажаною. Тим часом, дехто бачить недоліки життя в такому віддаленому місці. Чи переважують переваги клопоти?

У Сулошова є багато причин любити місто — як місцевим жителям, так і туристам. По-перше, її багате середньовічне походження породило популярне прізвисько «Маленька Тоскана».

Починаючи з 1315 року, Сулошова бачила лицарських феодалів, підкорення кріпацтву та повне спустошення під час Першої світової війни. Протягом століть вона пережила політичну боротьбу, зміну влади та релігійні повстання.

Сьогодні туристи можуть відвідати середньовічну фортецю замок Пєскова Скала, збудовану польським королем Казимиром III Великим у 14 столітті, який стоїть на вершині ескарпу з видом на сільську місцевість на східній околиці міста.

Вапнякова колона висотою 98 футів, відома як «Геркулесова дубина», стоїть як вартовий на узбіччі дороги неподалік — чудове місце для фотографування туристів.

Крім того, низка середньовічних укріплень, відомих під назвою «Червона стежка орлиних гнізд», простягається від Кракова до Ченстохови, що на відстані близько 100 миль; тут відкриваються захоплюючі краєвиди, розкидані скелі та яри; місцеві гори вкриті близько 400 печерами, готовими для дослідження.

Хоча багато хто вважає це віддалене село прихованою перлиною в гірській місцевості на півдні Польщі, не всі з цим погоджуються. Один місцевий житель каже, що воно страждає від «синдрому останньої милі».

«Нібито ми близько до всього, але насправді далеко», — сказав Daily Mail 38-річний Лукаш, батько двох дітей, хоча й додає: «Тут гарно».

«До Кракова можна дістатися автобусом з Олькуша (село за 8 миль звідси), але вдень їх ходить лише кілька, і вони часто переповнені, тож їдеш, як сардина».

Але з усіма своїми труднощами, безумовно, в місті є чим насолодитися.

Одним із наслідків цікавого сільського господарства Сулошови є численні гастрономічні фестивалі, присвячені дегустації врожаю — полуниці, картоплі тощо — це наповнені музикою зібрання, які проходять по всьому місту.

Частково те, що робить Сулошова такою особливою, полягає в тому, що місцеві жителі можуть самі обирати, як їм використовувати свої довгі, покручені ділянки. Це може варіюватися від посадки сільськогосподарських культур, таких як ріпак або ягоди, до розведення худоби, або ж залишити все як є, не вносячи жодних змін.

Строкатий ландшафт завдячує цьому аспекту вибору своєю яскравою кольоровою палітрою, а також тому, що люди так дбайливо ставляться до своїх ділянок.

Як місцеві жителі, так і туристи часто ходять пішки на зібрання і з них, частково через розташування села, а також через те, що в Сулошова немає таксі. Але для декого це не є проблемою.

«Хоча село довге, я маю все під рукою», — каже продавчиня Мартина, 37 років. «Магазин, сільрада, банк, лікарня — все в межах пішої досяжності. У нас є кілька продуктових магазинів, де продаються місцеві товари, і пекарня».

Однак не всі місцеві жителі в захваті від туристичної привабливості села; дехто каже, що це «нестерпно».

«Найгірше в неділю, бо тоді всі туристи витріщаються в моє вікно», — каже найстарший мешканець села, 74-річний Станіслав.

Більше того, попри зростання ділового туризму, у Сулошова спостерігається тенденція до відтоку молоді до більших міських центрів.

Не кажучи вже про те, що в селі немає пабу, місцева молодь постійно їздить до сусіднього села Тшицьонж, що за 6,5 миль звідси, щоб відірватися в клубі «Апогей».

«Молодь виїжджає на заробітки за кордон або до великих міст», — каже Станіслав. «А ті, що залишилися тут, ганяють на машинах і мотоциклах по вулиці біля мого будинку».

Однак, попри неприємності, деякі місцеві жителі цінують унікальний стиль життя, який пропонує Сулошова.

Зважаючи на нещодавню увагу в соціальних мережах, вони долучилися до дискусії, щоб показати позитивну перспективу.

«Я б не проміняв це місце ні на що інше», — написав один місцевий користувач Твіттера. «У ньому є свій шарм і своя атмосфера. Як то кажуть, у цьому щось є».