В Японії за допомогою золота відроджують розбиту старовинну кераміку (ФОТО)
Японська філософія дзен надихнула цілу культуру, яка шукає красу в недосконалості. Цю ідею можна знайти й в мистецтві кінцуґі — техніці відновлення розбитих чашок.
Там, де ми, західні люди, вважаємо чашку зламаною і непотрібною, японці складають разом розбиті шматочки за допомогою лаку, а потім покривають місця з'єднань золотим порошком, щоб прикрасити — і навіть відсвяткувати — цей недолік.
Це мистецтво відрізняється від західних поглядів і ґрунтується на японському принципі вабі-сабі, який заохочує нас відкривати чарівність у найнепривабливіших і найбезлюдніших місцях.
Філософія зародилася з впровадженням дзен-буддизму в Японії з Китаю наприкінці 12-го століття. Вона знайшла своє вираження в японській чайній церемонії, де на зміну розкоші незабаром прийшла простота і скромність.
Вважається, що кінцуґі зародилося, коли сьоґун Асікаґа Йосімаса відправив розбиту керамічну чашку для чаю до Китаю, щоб її відремонтували. Вона повернулася назад, скріплена металевими скобами, які Асікага Йосімаса вважав непривабливими. Він наказав майстрам розробити більш естетичне рішення, і так виникло мистецтво кінцугі.
Сам процес дуже простий. Ця техніка походить від традиційного японського розпису, що сягає корінням у доісторичні часи. У роботі використовує лак, видобутий з рідкісного дерева уруші, у поєднанні зі сполучними речовинами, такими як борошно або рис, як клей, щоб з'єднати розбиті шматки кераміки разом. Його наносять на черепки за допомогою тонкого пензлика. Потім майстри поміщали їх у зволожені ємності для зберігання, які називаються фуро, на строк до 14 днів. Посуд з гарячою водою, розміщений всередині фуро, збільшує вологість, яку поглинає лак, сприяючи його кращому підсиханню.
Після того, як виріб застигне, тріщину вкривають шаром порошкоподібного золота, прикрашаючи її дорогоцінним металом. Від початку до кінця цей процес може тривати близько трьох місяців.
Зазвичай кінцуґі використовують для лагодження заповітних сімейних речей, адже на території островів, де часто трапляються землетруси, розбитий глиняний посуд — цілком звична річ.
Кажуть, що мистецтво кінцуґі стало настільки поширеним, що деяких власників гончарних виробів звинувачували в тому, що вони навмисно розбивали їх, щоб потім з'єднати у такий спосіб. Також не виключено, що таким чином розбивали й відновлювали зіпсовані або деформовані керамічні вироби, рятуючи їх від утилізації на смітнику.
Така винахідливість і дбайливість у порятунку цих предметів відображає всю філософію кінцуґі. Її можна висловити західною ідіомою «Не викидай, якщо не хочеш». Ця філософія «задовольнятися тим, що є» може багато чому навчити нас, західних людей: досконалість занадто легко втратити й неможливо зберегти, але, приймаючи недоліки в собі, знаходячи в них красу і силу, досконалість і відродження завжди під рукою.
За матеріалами The Epoch Times USA