Гори Емейшань розташовані в південно-західній провінції Сичуань. Вони є найвищими з «Чотирьох великих священних гір буддизму» в Китаї.
У перекладі з китайської мови назва гір означає «Висока бров». Їх також називають «Сичуаньські священні гори». Найвищий пік гір - вершина Ваньфо (Безліч Будд) - складає 3099 м, друга за величиною - пік Цзіньдін (Золота вершина) - 3075 м заввишки. Гори простяглися з півдня на північ на 23 км, загальна площа їх становить 115 кв. км.
Головним храмом Емей вважається Ваньнянси («Храм десяти тисяч років» або «Храм вічності»). Це також найперший буддистський храм у Китаї. Він був побудований у першому столітті нашої ери під час династії Хань.
Під час наступних двох династій Західної і Східної Цзінь (265-419 рр. н.е.) на горі Емей почали будуватися численні буддійські храми.
Емейшань вважається житлом Бодхісаттви Пусянь (Бодхісаттва Всезагальної Чесноти), яка їздила на 3-головому білому слоні. В історичних хроніках сказано, що навіть самі обриси гір схожі на цього божественного слона.
У період правління династій Тан (618-907) і Сун (960-1279) на горах Емей стали також зводитися і даоські монастирі.
За наказом засновника династії Сун, імператора Чжао Куаньіня, була вилита бронзова статуя Будди Самантабхадра вагою 62 тонни та висотою 7,85 м. Статуя була встановлена на території храму Ваньнянси, де вона знаходиться і до цього дня.
На вершині головного піку знаходиться храм Хуацзан (Цзіньдін). Він був побудований у першому столітті і називався Пугуандянь ("Зал всюдисущого сяйва"). Його дах був зроблений із золота, а колони, двері та вікна - з бронзи. Храм сліпуче сяяв у променях сонця, від чого й отримав свою назву.
На горі Емей досягали духовного Просвітлення багато ченців. Кажуть, що раніше там часто можна було бачити так зване «сяйво Будди», що дарує світським людям благодать і зміцнює їх віру в Будд.
У 1996 році гори Емейшань увійшли до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Храм Хуацзан (Цзіньдін). Гори Емей. Фото з secretchina.com
