Шаолінь - колиска ушу і сучасна туристична мекка

Шаолінь-Цюань або шаоліньське ушу — так називається вид бойової майстерності, який зародився в буддистському монастирі Шаолінь на горі Суншань у центрально-східному Китаї. Здавна місцеві ченці, зберігаючи душевний спокій та вклоняючись Будді, удосконалюють тут своє ушу. Сьогодні старовинний храм не знає спокою від туристів, які щедро залишають у стінах храму сотні доларів.

Ушу Шаоліня широко практикується в Китаї та закордоном, і є однією з найбільш стародавніх гілок ушу. Сам Шаолінь, який нещодавно (1 серпня 2010 р.) був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, був заснований в 495 р. індійським буддійським ченцем на ім'я Бато. Бато не випадково вибрав для будівництва монастиря гору Суншань — за формою вона нагадує лотос, що в буддизмі символізує чистоту і досконалість. Відтоді завдяки зусиллям Бато буддизм швидко розповсюдився по всій Піднебесній, а Шаолінь став буддійською святинею.

Однак славу Шаолінь як колиски численних стилів ушу приніс індійський чернець Бодхідхарма — або Дамо як стали називати його китайці. Він приїхав у царство Північна Вей в 530-х роках для проповідування чань-буддизму. Однак його не зрозуміли, він не отримав визнання та усамітнився в печері неподалік від монастиря Шаолінь. Там він прийняв позу «лотоса» і просидів в медитації дев'ять років. Ця печера збереглася донині і сьогодні є одним з об'єктів відвідування туристами.

Вийшовши з медитації і вирішивши, нарешті, піднятися, Дамо виявив, що його ноги не можуть рухатися. Проте за допомогою спеціальних вправ Бодхідхарма відновив їх активність. Ченці, які стали свідками дев'ятирічної медитації Дамо, відчули до нього повагу. Поширивши серед ченців Шаоліня вчення чань-буддизму, він наставив їх відтепер поєднувати медитацію в позі «лотоса» з фізичними вправами. Саме від Бодхідхарми, за переказами, ченці вивчили перший комплекс шаоліньського ушу — «вісімнадцять рук архата».

Відповідно до легенд, в 620 році тринадцять ченців Шаоліня допомогли принцу Лі Шиміню (599–649), який в майбутньому став одним із найвидатніших імператорів династії Тан, втихомирити бунтівників. Під час битви із заколотником Ваном Шичуном війська Лі Шиміня потрапили в пастку і були оточені. Тоді принц, який начувся про навчених ушу ченців Шаоліня, що розташовувався неподалік, відправив їм послання-прохання про допомогу. Тринадцять ченців на чолі з Таньцзуном негайно прибули до місця бою і врятували майбутнього імператора. Вони допомогли спадкоємцеві престолу повалити переважаючого за силою ворога і змусили Вана Шичуна скоритися.

Лі Шимінь, ставши імператором, щедро винагородив ченців Шаоліня. Таньцзун удостоївся звання «великий воєначальник», а настоятель Шаоліня Чжицао отримав імператорську подяку за надання допомоги в скрутну хвилину. Сам же монастир імператор охрестив «кращим монастирем в Піднебесній з бойової майстерності ушу». Государ також дозволив ченцям-воїнам харчуватися м'ясом для зміцнення сил. Більше того, з метою захисту від розбійників Шаолінь отримав дозвіл утримувати «сенбін» — тобто «чернече військо». Так Шаолінь став наріжним каменем у становленні династії Тан і прославився як колиска ушу.

У 14 столітті, коли монастир Шаолінь досяг піку свого розквіту, за історичними хроніками, ченці організували загін із 40 чоловік для присмирення японських піратів. Останні безперервно здійснювали набіги на приморські райони Китаю. Шаоліньські майстри ушу ефективно стримували піратів деякий час, але одного разу потрапили в пастку і були вбиті в жорстокій бійні.

Подібні історії про доблесть ченців Шаоліня зустрічаються в багатьох історичних хроніках. У стародавньому Китаї шаоліньські ченці не тільки активно брали участь у захисті країни від варварів, але й надавали допомогу слабким і безпритульним. У смутні часи це сприяло значному зростанню числа прихильників буддизму.

Ласкаво просимо до Шаолінь

Славу на весь світ давній храм набув після виходу на екрани в 1982 році фільму «Монастир Шаолінь», де свою дебютну роль зіграв нині знаменитий Джет Лі. З того часу зі спокійного місця для самовдосконалення ченців Шаоліньський храм став справжньою туристичною меккою. Сьогодні, як заявляють китайські видання, останні 10 років близько 1,5 млн людей щорічно відвідують цей монастир, з яких близько 200 тисяч іноземців. Ціна вхідного квитка — 100 юанів (приблизно $15).

Скориставшись «шаоліньським бумом» 1980-х, влада округу Денфен, де розташований Шаолінь, зробила цей монастир однією з головних визначних пам'яток Китаю. Гроші туристів були використані для підняття економіки відсталого повіту Денфен. Біля монастиря влаштувалося чимало шкіл ушу, які за кілька тижнів (і хорошу плату) були готові навчити «потаємним технікам» будь-якого іноземця. По закінченню курсу вони видавали сертифікат, який підтверджує, що його власник і справді освоїв таємниці шаоліньського ушу.

Ця хвиля комерціалізації до 1990-х років фактично остаточно звела нанівець все, що було пов'язано з традиційним Шаолінєм і його мистецтвом ушу. Підростаюче покоління спортсменів у чернечих одежах вважало, що не має сенсу слідувати давнім традиціям, якщо можна, пристосувавшись до норм сучасності, і жити добре, і заробляти непогано.
 

На ще живих старих майстрів таких як Фу Цзицянь, що продовжували навчати учнів у традиційному стилі Шаоліня, дивилися як на божевільних людей похилого віку. А любителів ушу, які їздили до них учитися з-за кордону, розглядали як дивакуватих іноземців, які витрачають гроші на всяку нісенітницю. І в результаті таких змін уже в другій половині 1980-х майже всі справжні майстри залишили Шаолінь.

На рубежі тисячоліть в історії Шаоліня наступив новий етап — у 1987 році настоятелем став Ши Юнсінь. Місцеві ченці тактовно ухиляються від питань про його компетентність у буддистському вченні або ушу, але зате всі як один хвалять його відмінне фінансове чуття і організаторські здібності. Скориставшись тим, що численні школи ушу, які розташувалися навколо Шаоліня, ухилялися від офіційних форм організації, він за підтримки влади зніс бульдозерами всі незаконні споруди. Не чіпали лише офіційний Шаоліньський інститут ушу. За законами бізнесу сьогодні монопольно користується славою давнього монастиря тільки корпорація під назвою «Шаолінь».

Як повідомила нещодавно газета Oriental Morning Post, влада Денфен, де розташований храм Шаолінь, і туристична компанія China Travel Service (Holdings) Hong Kong Ltd, заснували спільне підприємство. Воно буде займатися організацією екскурсій у монастир і продажем квитків. Вже в 2011 році компанія планує зробити первинне розміщення акцій на біржі (IPO), — інформує видання. Влада міста Денфен в новій компанії отримає 49% акцій, а решту — China Travel Service.

Якщо врахувати, що за рік Шаолінь відвідують 1,5 мільйона людей, то річний дохід від продажу квитків при ціні 100 юанів за вхід — 150 мільйонів юанів (22 млн доларів). Деякі джерела стверджують, що влада віддає монастирю четверту частину прибутку від продажу квитків.

Однак надходження від квиткових продажів є тільки невеликою частиною доходів Шаоліня. Так, дочірня компанія монастиря Shaolin Zhiye організовує демонстрації ушу, влаштовує реаліті-шоу і зйомки фільмів.

Серед активів компанії також онлайн-магазин Shaolin Huanxidi, створений у 2008 році. За 1,5 тис. доларів в Інтернет-магазині можна купити комплект із 3-х брошур, де викладена «вся потаємна суть» шаоліньського ушу. «Інструкція кунг-фу» коштує 140 доларів. Крім цього, в наявності є спеціальні палички для їжі, майки, взуття, чай, свічки, ліки, меблі, коштовності з маркою «Шаолінь», а також «шаоліньські сигарети» і «шаоліньське вино».

Гроші давай!

Факт комерціалізації стародавнього буддійського храму підтверджує і кореспондент The Epoch Times в Китаї Хайтянь Луді, що пару років тому відвідав Шаолінь. «Тепер у Шаоліньському монастирі поклоняються грошам, а не Будді», - заявив він після відвідання храму. Він також написав у своїй подорожній замітці, що монахи «відверто» обдирають туристів на сотні доларів, і розповів випадок, як він сам потрапив у халепу.

Зайшовши в один із залів Шаоліня, він хотів запалити свічку. До нього підійшов чернець і сказав, що цей зал для відвідувачів, які хочуть загадати бажання. Чернець також попросив його вибрати мішечок з пахощами. На кожному мішечку було написано шість рядків з поеми, і кожен ряд починався з числа. Коли наш колега вибрав мішечок, чернець попросив вибрати одне з чисел на ньому.

Хайтянь назвав число «6», після чого чернець заявив, що кожне число означає сто днів, тому ченці будуть протягом 600 днів читати молитви, щоб його бажання збулися. Потім чернець сказав, що кожен день коштує 1 юань, змусивши заплатити кореспондента 600 юанів (близько $90).

За твердженнями багатьох китайських блогерів, справжніх ченців у монастирі Шаолінь вже давно немає, а його традиційну чистоту і благородство, які шанувалися китайцями не одну сотню років, замінили «мирська користь, гроші і вигода». Не скупі на критику в бік Шаоліня і західні ЗМІ, які дорікають настоятеля за перетворення стародавнього буддійського монастиря в комерційну компанію.

Проте слава шаоліньських ченців як майстрів ушу все-таки досить висока в країні, особливо серед іноземців. Так, за даними китайської «Народної газети» («Женьміньбао»), деякі тайванські бізнесмени, які ведуть справу в провінції Гуандун, де спостерігається підвищений рівень злочинності, особисто їдуть у монастир Шаолінь і запрошують тамтешніх майстрів ушу працювати в їхніх організаціях.