Одного разу під час прогулянки в горах Цанцзє наткнувся на велетенську черепаху. Його увагу привернули сині лінії на її панцирі.
Він ретельно вивчив лінії і виявив у їхніх контурах внутрішній зміст. У нього виникла ідея, що люди теж могли б висловлювати думки і вести записи за допомогою простих символів, подібних до тих, що були на спині черепахи.
Цанцзє спостерігав за розташуванням зірок, природою Землі, формою тварин і рослин. На основі цих спостережень він створив різні символи і надав їм різні значення.
Потім, за допомогою цих символів, він спробував висловити свої думки і виявив, що люди можуть розуміти їх і той зміст, який він намагався висловити. Далі Цанцзє об’єднав ці символи у «слова», і так народилися китайські ієрогліфи.
Кожний створений Цанцзє ієрогліф мав свій власний зміст. Це відрізняється від таких мов, як російська чи англійська, де букви відображають звуки, які утворюють слова, а ті, в свою чергу, несуть певний зміст. У китайській мові символ сам по собі вже виражає зміст.
Отже, ті китайські ієрогліфи, що зберегли ідеографічне значення, відображають у кожному своєму штриху життя давньої цивілізації. Вивчаючи китайські ієрогліфи, можна відчути дух культури стародавнього Китаю.
Китайський ієрогліф — це не просто символ, що використовується у мові та людській цивілізації. Він збагачений і наповнений людським досвідом. Ієрогліфами була записана історія культури Піднебесної і зберігається вже протягом багатьох тисячоліть.