Фан Сюаньлін — видатний прем’єр-міністр династії Тан

Одним із чиновників, які зіграли провідну роль у заснуванні династії Тан був Фан Сюаньлін, який жив у 579—648 н. е. Завдяки своїй відданості, чесності і турботі про людей, його пам'ятають в історії як видатного канцлера династії Тан. Його ім’я наводять як приклад для наслідування, і нащадки прагнуть бути схожими на нього.

У юності він був розумний і здобув добру освіту. Він мав дар до написання статей. Коли батько, у справах повинен був їхати в столицю, син завжди супроводжував його. За того часу у династії Суй панував мир, і всі думали, що так буде завжди.

Однак в одну з поїздок, Фан Сюаньлін тихенько сказав своєму батькові: «У імператора немає ніяких особливих чеснот і досягнень. Він тільки дурить свій народ і нічого не робить для процвітання держави. Більше того, він не розрізняє синів, які народилися від утриманок, та прямих спадкоємців трону, що народжені імператрицею. Через це вони борються між собою і мають один проти одного підступні плани. Вони змагаються в розкоші і марнотратстві. Зрештою, вони повбивають один одного, і держава розпадеться. Хоч зараз зовні все виглядає спокійно і мирно, я думаю, що довго так тривати не буде». Його батько здивувався, почувши таку думку, і з того часу ставився до сина більш уважно.

Одного разу батько Фан Сюаньліна сильно захворів і пролежав у ліжку більше ста днів. Весь цей час Сюаньлін вдень і вночі піклувався про нього. Коли, так і не здолавши недугу, батько помер, Фан постився і оплакував батька п'ять днів.

Коли армія Лі Юаня напала на династію Сун, Фан обіймав посаду окружного судді. Однак він покинув всі свої справи і вирішив запропонувати допомогу Лі Юаню.

Один із синів імператора, Лі Шимінь, зустрівся з ним у військовому таборі. При першій же зустрічі вони обидва відчули, що немов уже давно знали один одного і були кращими друзями. Лі Шимінь призначив Фана військовим командиром, і з того часу той вірою і правдою служив йому. Коли всі займалися пограбуванням місцевості, яка була завойована, Фан Сюаньлінь зустрічався з талановитими й відомими людьми, переконуючи їх служити Лі Шиміню. Якщо він дізнавався, що поруч живуть хоробрі генерали і мудрі стратеги, він заводив з ними дружбу і переконував перейти на бік Лі Шиміня.

Після того, як Лі Шимінь став імператором Тайцзуном, Фан Сюанліна призначили відповідальним за адміністративні справи. Він працював старанно і сумлінно ставився до своїх обов'язків. Він виявляв повагу до людей, а також завжди був справедливим і добре ставився до кожного. Він розробляв і впроваджував закони, які б дозволили талановитим людям отримати хорошу роботу. У такий спосіб за ним закріпилася слава видатного прем’єра.

Старість сильно підірвала здоров'я Фан Сюаньліна. Дізнавшись про це, імператор Тайцзун запросив його у свій розкішний палац і дарував йому право їздити на паланкіні і злазити з нього тільки при зустрічі з імператором. В обох виступали сльози, коли вони бачили один одного. Імператор наказав своїм лікарям щодня відвідувати Фана і кожен день передавав йому їжу з імператорського столу. Настрій імператора коливався в залежності від новин про стан здоров'я Фан Сюаньліна.

Зібравши своїх синів, Фан Сюаньлін сказав їм: «Я зараз у вкрай важкому стані і користі з мене не багато, але милість Тайцзуна, яку він мені надав, величезна. Я не можу розчарувати мудрого імператора. Зараз наша держава живе в мирі та злагоді, і всі справи налаштовані належним чином, за винятком напружених відносин з Когурьо (стародавньою корейською державою). Імператор у гніві оголосив їм війну, і я не наважився зупинити його. Однак якщо я не зможу переконати його у тому, наскільки це ризиковано, то помру, шкодуючи про це». Написавши звернення до Тайцзуна, Фан Сюаньлін закликав укласти перемир'я з Когурьо для блага людей. Коли імператор Тайцзун прочитав лист, він зітхнув: «Він все ще хвилюється про мою імперію, хоч сам тяжко хворий».

Стан Фана все погіршувався, тому Тайцзун відправляв своїх людей, щоб вони постійно доглядали за ним. Пізніше Тайцзун і наслідний принц особисто прийшли до Фана, щоб висловити повагу і проститися з ним. У 70 років Фан Сюаньлін помер. Щоб вшанувати Фан Сюаньліна, імператор заборонив всім входити до імператорського двору наступні три дні.