ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Нашим світом керує примара комунізму. Частина 14. Попкультура: занепадництво і потурання гріху

Велика Епоха
Злий привид компартії не зник слідом за розпадом компартії у Східній Європі
Злий привид компартії не зник слідом за розпадом компартії у Східній Європі

Зміст

Вступ

1. Культура компартії

2. Комуністи підривають західну масову культуру

3. Поп-культура й хаос у суспільстві

1) Хіп-хоп і рок-музика

2) Зловживання наркотиками

3) Широке розповсюдження порнографії

4) Комп’ютерні ігри

5) Культура насильства

6) Зіпсована мода

Висновок

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

Вступ

Бог створив людство і протягом довгих років історії закладав ортодоксальну культуру для людей. Хоча культури різних народів мають різні конкретні прояви, їхнє ядро ​​напрочуд однакове. Усі народи Сходу й Заходу надають великої ваги чеснотам, таким як щирість, доброта, великодушність, справедливість, помірність, скромність, мужність, самовідданість тощо. Ці чесноти передаються наступним поколінням через національну класику. Всі ці культури пронизує благоговіння перед Богом і вірність Божим заповідям, оскільки саме Бог передав культуру і кодекс поведінки, якого люди мають дотримуватися. Від цього й походять загальнолюдські цінності.

Батьки-засновники США надавали великої ваги моралі та етиці. У юності майбутній президент Джордж Вашингтон від руки переписав 110 «Правил чемності й гідної поведінки в компанії та розмові» [1]. Хоча деякі конкретні речі й зовнішні прояви можуть із часом змінюватися, їх суть, як і раніше, має загальнолюдський зміст: коли йдеться про Бога і пов’язані з ним питання, слід проявляти побожність, поважати мораль, поважати інших, бути скромним, належно ставитися до людей, дотримуватися суспільної моралі, не завдавати шкоди чужим почуттям та інтересам, поводитися пристойно в будь-яких обставинах, одягатися акуратно і проявляти гарний смак, не огризатися у відповідь, утримуватися від поганих слів про будь-кого за його спиною, вчитися в мудрих і добрих, мати совість тощо.

Тринадцять чеснот Бенджаміна Франкліна: стриманість, мовчазність, порядок, рішучість, ощадливість, працьовитість, щирість, справедливість, помірність, охайність, спокій, цнотливість і скромність. Ці чесноти за духом цілком відповідають 110 правилам Вашингтона [2].

До 50-х років минулого століття моральні норми більшості людей були більш-менш однаковими. Люди на Сході й Заході здебільшого дотримувалися традицій і звичаїв, які мають бути в людей. Навіть у Китаї після 1949 року, хоча комуністи й почали систематично руйнувати національну спадщину, знищувати еліту і псувати моральність, люди все ще зберігали багато традиційних чеснот, які переважали в країні до того, як компартія захопила владу.

З розширенням комуністичного табору примара комунізму також розширила свої плани. Особливо після 60-х років люди на Сході й Заході дедалі більше стали йти шляхом моральної деградації.

1966 року компартія Китаю почала «Культурну революцію» кампанією з викорінення «чотирьох пережитків» (старе мислення, стара культура, старі звички і старі звичаї — прим. пер.). Ця революція тривала 10 років. Майже одночасно з нею у США відбувався радикальний рух контркультури, а також різні антитрадиційні рухи в усьому світі, у яких здебільшого брала участь молодь. Метою всіх цих світових подій було знищення традицій і руйнування моралі людства.

Ці політичні й культурні рухи залишили глибокі шрами в сучасному світі. Відтоді традиційні культурні підвалини китайського суспільства було цілком зруйновано, а рівень моралі почав швидко падати. У західному суспільстві почали широко розповсюджуватися рок-музика, наркоманія, сексуальна свобода, гомосексуалізм, культура хіпі, духовний занепад і т. п., що завдало значної шкоди підвалинам західних традицій.

Після того як молоді радикали руху контркультури подорослішали й увійшли до різних верств суспільства, вони продовжили свій рух, але вже іншими способами. Одночасно з цим об’єдналися разом авангардне мистецтво і література, сучасні ідеології та збочені концепції. Усе це почало широко розповсюджуватися за допомогою телебачення, комп’ютерів, інтернету, мобільних телефонів і ЗМІ. Як наслідок, усе людство стало швидкими темпами відхилятися від традиційної культури та способу життя, наближаючись до межі занепаду й деградації.

Якщо ми подивимося на світ, особливо в останні десятиліття, то побачимо, що практично в усіх аспектах попкультури й суспільного життя з приголомшливою швидкістю відбувається деградація і падіння людської моралі. Після того, як компартія Китаю за допомогою невпинних політичних кампаній знищила давню і глибоку традиційну китайську культуру, вона створила свою лиху систему партійної культури. Молоде покоління, яке виросло в цій партійній культурі, абсолютно нічого не знає про традиційну культуру. За винятком деякої частини суспільства на Заході, яка дотримується традицій і відмовляється від спокус примари комунізму, можна сказати, що комуністи практично досягли своєї мети зруйнувати людську культуру в усьому світі.

1. Культура компартії

Після початку компартією Китаю політики «реформ і відкритості» у 80-х роках минулого століття китайці дістали можливість частіше виїжджати з країни. Їхня поведінка шокувала громадян інших країн. У той час багато людей на Заході вважали, що китайці традиційно є тактовними, чемними, скромними, добрими і працьовитими. Але після десятиліть промивання мозку і змінення китайців компартією, вони стали зовсім іншими. Вони стали грубими, голосно й різко розмовляють, не дотримуються порядку в чергах, поводяться некультурно, палять у недозволених місцях, не дотримуються правил гігієни, плюються навколо себе й кидають усюди сміття. Вони також люблять захоплювати дрібні вигоди, не зважаючи на інтереси інших людей.

В останні роки поведінка багатьох китайських туристів також викликала шок у західному суспільстві. Вони руйнують культурні реліквії та псують пам’ятники старовини, дозволяють своїм дітям ходити в туалет в громадських місцях, не змивають після себе в туалетах, набирають надто багато їжі в їдальнях самообслуговування і потім її не з’їдають, починають бійки з будь-якого приводу, вчиняють скандали в аеропортах, що призводить до затримки рейсів, тощо.

Що ж сталося з китайцями? Що сталося в Китаї?

Насправді відповідь дуже проста. Очолювана компартією пролетарська революція навісила ярлик «клас експлуататорів» на всіх, хто підтримував традиційну мораль, цивілізованість і правила пристойності. КПК назвала життєві звички пролетаріату революційними і добрими, закликавши китайську інтелігенцію вивалятися у бруді, натерти мозолі й завести вошей, яких вона називала «революційними комахами». Усі, від голови партії до звичайних кадровиків, стали пишатися вмінням брудно лаятися, демонструючи в такий спосіб свою «класову свідомість», «революційний дух» і близькість до народних мас.

Тобто компартія змушує людей відмовитися від того, що є витонченим і культурним, змушуючи їх натомість прийняти низький спосіб життя пролетарів. Країна з такою тривалою історією, що славилася манерами та етикетом, перетворилася на місце, де всі думають лише про особисті інтереси й запекло борються одне з одним за дрібні вигоди. Компартія перетворила Китай на концтабір вульгарності, на виставкову залу комуністичної культури.

Можна сказати, що культура комуністичної партії є великим винаходом, який стимулює моральний занепад людства. Термін «партійна культура» означає спосіб мислення, мову й поведінку, які базуються на цінностях компартії. Керівною ідеологією партійної культури є атеїзм і матеріалізм, а також комуністичні концепції, які партія нав’язує тим, хто перебуває під її керівництвом. Ці концепції включають в себе різні зіпсовані елементи культури, а також культурне сміття давніх часів, подане в новій обгортці. Після захоплення влади в Китаї КПК почала використовувати численні засоби для знищення традиційної культури, створення і зміцнення партійної культури, а також ефективного використання цієї партійної культури для змінення способу мислення китайців.

Проникнувши у всі верстви суспільства й контролюючи їх, партійна культура привела до занепаду літератури, мистецтва та освіти. Партійна культура повною мірою демонструє ідеологічні особливості компартії: атеїзм, філософію боротьби, невіру в відплату за добро і зло, бажання боротися з Небом, Землею і людьми [3]. Партійна культура прищеплює людям єретичні стандарти добра і зла та спотворює їхній спосіб мислення. Ця насаджувана у свідомості людей ідеологія підтримується за допомогою насильства з боку держави. На людей так само непомітно впливає те, що вони постійно бачать і чують від дня свого народження, оскільки партія монополізувала всі суспільні ресурси. Невпинно працює пропагандистська машина і змушує людей вивчати роботи комуністичних лідерів. Крім того, партійну культуру насаджують людям за допомогою літературних творів, підручників і різних форм мистецтва.

Лише за кілька десятиліть компартія змогла змусити китайців думати за допомогою способу мислення партії, говорити мовою партії, перестати вірити в Бога чи замислюватися про наслідки своїх дій і рішуче коїти будь-яке зло. Тепер, коли люди взаємодіють одне з одним, вони не лише обманюють одне одного заради особистих вигод, а й зовсім не відчувають жодних моральних обмежень. Мертва мова партії і створена нею омана набули широкого поширення.

Покоління людей часів «Культурної революції» виросло в партійній культурі. Тепер ці люди постаріли і забруднюють своїми хибними звичками молоде покоління. Діти, які виховуються в партійній культурі, над свої літа хитрі. Уже в юному віці вони знають, як робити погані справи. Молоде покоління не вірить у Бога, відрізняється аморальністю й зарозумілістю. Моральні принципи в питанні стосунків між чоловіком і жінкою цілком зруйновано. Коли таку молодь провокують чи дратують, вона може проявити дуже потужну руйнівну силу. Примара комунізму використовує їх для псування моралі. Китайці, втративши свої традиційні основи, почали вбирати всі найгірші речі, які з’явилися на Заході після руху контркультури.

Партійна культура далеко відвела сучасних китайців від загальнолюдських цінностей. Мислення й поведінка людей зазнали глибокої мутації. Вони дуже відхилилися від нормальних сімейних, суспільних, освітніх і трудових відносин. Своїм мисленням і поведінкою китайці часто дуже відрізняються від людей з некомуністичного суспілства.

Сьогодні КПК говорить про відновлення традиційної культури, але вона намагається відновити не справжню традиційну культуру. А просто ту ж саму партійну культуру, але з зовнішньою оболонкою традиційності. У ній відсутній найважливіший аспект традиційної культури Китаю — віра в Бога. Під дією партійної культури люди навіть використовують богів, щоб розбагатіти. Так званий «Храм бабусі» в повіті Ісянь провінції Хебей дуже популярний. Кажуть, що там люди можуть знайти будь-якого «бога», якому хочуть поклонитися. Якщо хочеш стати посадовцем, там є «бог посадовців», якщо хочеш розбагатіти, там є «бог багатства», усе тіло якого складається з банкнот. Хочеш вступити до гарного вишу — там є вкритий глибокими зморшками «бог навчання». Хочеш захистити своє авто від аварії — там є «автомобільний бог» з рульовим колесом у руках. Адміністратор «Храму бабусі», вихваляючись, казав: «Якщо бракує якогось бога, ми можемо його зробити» [4].

У сучасному Китаї також почався так званий рух повернення до старовини. Але чи легко повернутися до традиційності за нинішньої моральної деградації в китайському суспільстві? Хоча в багатьох сучасних літературних і художніх творах можна побачити спроби відтворити давні історії та сюжети, але все це затьмарюється сучасними концепціями, на основі яких написано ці твори. Актори вдягають традиційний одяг, але грають сучасні п’єси. Спроба надати всьому цьому відтінок традиційності фактично ще більше спотворює зміст традиційної культури. Наприклад,  популярні в останні роки постановки палацових драм імператорського Китаю здебільшого розповідають про ревнощі та інтриги, про боротьбу й ненависть, які властиві комуністам, і зовсім не відображають реалій тих часів.

У зробленій довільній адаптації класичного роману «Мандрівка на Захід» цар мавп Сунь Укун закохався в жінку-дияволицю, хоча спочатку йшлося про те, що він її переміг. Більш сумно те, що багато людей, особливо молодь, які нічого не знають про традиційну культуру Китаю, вважають, що це і є змістом традиційної культури. Це наслідок того, що партія зруйнувала справжню культуру Китаю, передану Богом, протягом десятків років замінюючи її своєю партійною культурою. Тому китайці вважають, що комуністична філософія боротьби й наповнене партійною культурою сучасне мистецтво, література і театральні постановки відповідають традиційній культурі Китаю.

Партійна культура схиляє людей не вірити в Бога. Унаслідок кризи духовної віри в суспільстві численні нездорові явища давно вже стали нормою. Серед них шахрайство, масштабне виробництво фальшивих товарів і токсичних продуктів, корупція тощо. Так звана «культура шанчжай» — це типовий приклад кризи духовної віри. Під «культурою шаньчжай» здебільшого мається на увазі підроблення товарів відомих й особливо іноземних брендів. Фактично це крадіж та обман. Цей термін став настільки популярним у Китаї, що його було включено до Оксфордського китайсько-англійського словника як неологізм [5].

Поведінка «шаньчжай» у Китаї належить не лише до підроблення товарів, а й до копіювання цілих магазинів. Наприклад, у Китаї неодноразово з’являлися фальшиві «спеціалізовані магазини Apple». Їх було цілком обставлено як справжні магазини цієї відомої компанії: скляні фасади, презентаційні столи зі світлого дерева, сталеві сходи, плакати з iPad та іншими продуктами Apple, а також красиво обставлена ​​стіна з аксесуарами Apple і білими логотипами компанії. Навіть персонал одягнений у характерні темно-сині футболки з логотипом, і може здатися, що вони працюють у цьому магазині Apple [6]. У такому суспільному середовищі деякі китайці не зупиняються ні перед чим заради отримання особистої вигоди. Вони зовсім не бояться небесної кари, бо просто в неї не вірять. Брехня і фальш стали частиною масової культури. Того, хто не вдається до обману, вважають дивним.

Партійна культура також зіпсувала мову. Вона прищепила китайцям звичку впадати у крайнощі у висловлюваннях, вдаючись до надмірних перебільшень. У Китаї є ресторани з назвами «Небо за межами неба», «Імператор імператорів», «Цар царів» тощо. Літературні стилі рясніють пихою, а в офіційній пропаганді часто трапляються такі фрази, як «перший у світі», «найгрізніший в історії», «США злякалися», «Японія приголомшена», «Європа шкодує» тощо. Типові заголовки новин у популярному китайському додатку WeChat і в інтернет-ЗМІ звучать так: «Науково-технічний потенціал Китаю перевершує США і займає перше місце у світі», «Китай знову зайняв перше місце у світі, перемігши козирні підприємства США й цілком розгромивши Apple», «Назріває щось дуже велике, магічна зброя Китаю знову змушує тремтіти США, весь світ приголомшений, Японія не на жарт перелякана», «Huawei зробив лише один крок, і весь світ завирував», «Китай став №1 у світі ще в одній галузі! Завершення величезних історичних змін лише за 30 років, що вразило США, Японію і Південну Корею», «Huawei оголосила про створення першого у світі чіпа 5G, що приголомшило весь світ!»

Китайський пропагандистський фільм «Дивовижна моя країна!» і серія телевізійних програм «Незвичайна моя країна» також рясніють перебільшеннями в дусі «трохи відволікся — і ненароком знову зайняв перше місце у світі». Їхній зміст викликає відчуття, що весь світ лежить біля ніг Китаю. Використовуються такі ж пропагандистські прийоми, які застосовувалися під час «Великого стрибка», коли партія заявляла, що Китай перевершив Велику Британію, наздогнав США і виробляє 150 тон зерна на 7 соток землі.

Ця нова хвиля перебільшень є конкретним проявом «великого марнослів’я» партійної культури в епоху інтернету. Основною причиною цього є криза духовної віри. У початковий період політики реформ і відкритості Китай запозичив у Заходу найгірші й найбільш спотворені речі, такі як сексуальна свобода, зловживання наркотиками, гомосексуалізм, комп’ютерні ігри тощо. Розважальні програми на телебаченні стали вульгарними. Уся країна перетворилася на палац задоволень, у якому нестримно потурають матеріальним і плотським бажанням.

Примара комунізму перетворила людей на нелюдів, а колись цивілізований, красивий і чарівний Китай — на країну, яка вже зовсім не схожа на Піднебесну.

2. Комуністи підривають західну масову культуру

Західні країни вільного світу завжди були відомі своєю цивілізованістю. Чоловіки там були благородними, а жінки доброчесними й граціозними, люди були чесними й доброзичливими одне до одного. Але комуністи також утілили на Заході частину своїх планів, спрямованих на підрив і руйнування західної цивілізації. Хоча вони не можуть вдаватися в західних країнах до насильства й тоталітаризму, щоб безпосередньо знищувати західну цивілізацію і її масову культуру, як це було в Китаї, але комуністи спровокували негативні й бунтівні настрої та поведінку людей. У такий спосіб їм вдалося підірвати традиції, зруйнувати суспільну мораль і традиційні звичаї.

Коли західні країни раділи перемозі у Другій світовій війні, певна група людей уже проводила роботу в сфері ідеології та культури. Використавши післявоєний період роздумів і виникнення нових ідеологій, ці люди почали поступово відводити суспільство геть від традицій, що зв’язують людину з Богом. Так зване біт-покоління, яке з’явилося у США після Другої світової війни, було групою письменників 50-х років. Вони стали прабатьками літератури й мистецтва, метою яких було підірвати традиції суспільства. Хоча ці люди справедливо зневажали деякі прояви морального занепаду в тогочасному суспільстві, у відповідь вони вирішили цілком відмовитися від традиційної моралі. Представники біт-покоління були здебільшого циніками. Вони виступали за нестримну волю, посилюючи свої особисті уявлення про світ і відкидаючи традиційні цінності. Вони занурювалися в містицизм, у світ наркотиків і злочинів, вели вільний і розбещений спосіб життя. Їхнє радикально критичне ставлення до буржуазного капіталістичного суспільства збіглося з ідеологією комунізму й комуністичним рухом на Заході. Тому вони легко перетворилися на зброю комуністів.

Багато представників біт-покоління зазнали глибокого впливу комуністичної та соціалістичної ідеології. Наприклад, відомий письменник і видатний представник біт-покоління Джек Керуак перед тим як дістати широку популярність написав оповідання «Народження соціаліста», у якому розповів про своє повстання проти капіталістичного суспільства [7]. Інший представник цього покоління — поет Аллен Гінзберг, що згодом став відкритим попутником комуністів (див. частину 11 цієї книги), підтримував педофілію. У своїх роботах ці люди навмисне не дотримувалися традиційних правил і композиції. Вони свідомо вносили в композицію творів хаос і вживали вульгарну мову. Роботи цих людей зраджували традиційні звичаї та закладали основи для зародження руху контркультури, який поглинув Захід у 60-х роках минулого століття.

У 60-х роках масштабний рух контркультури породив безліч зіпсованих субкультур, таких як хіпі, панки, готи тощо. Ці контркультурні тенденції знайшли безліч шанувальників у великих містах західних країн. Вони ведуть за собою одне молоде покоління за іншим, схиляючи людські почуття  до насильства, наркотиків, вільного сексу, чудернацького одягу, культурного занепадництва, а також до мороку та смерті.

1968 року цей рух досяг свого апогею після вбивств Мартіна Лютера Кінга і Роберта Кеннеді, а також ескалації війни у ​​В’єтнамі. Навесні 1968 року близько двох тисяч хіпі зібралися в парку «Золоті ворота» в Сан-Франциско і провели там кілька днів і ночей, висловлюючи протест суспільству за допомогою рок-музики, пісень, віршів, оголення, наркотиків та інших видів зухвалої поведінки.

Улітку 1969 року в передмісті Нью-Йорка пройшов музичний фестиваль «Вудсток», на який зібралося понад 400 тисяч людей. Вони вигукували гасло «Любов, свобода й мир». Сотні тисяч людей віддавалися розпусті й диким нестримним задоволенням, занурюючись у велику хвилю падіння моралі. «Вудсток» уважається великою культурною подією 60-х років. У наступні десятиліття Центральний парк Нью-Йорка, парк «Золоті ворота» в Сан-Франциско і Вудсток стали символами американської контркультури.

Коли у США в самому розпалі був рух контркультури, 1968 року у Франції спалахнули масові заворушення за участю мільйонів людей, які пізніше дістали назву «Червоний травень». Усе почалося, як завжди, з незадоволених студентів, які повстали проти традиційної моралі та культури. Того часу студентські гуртожитки строго розділялися на чоловічі й жіночі. Юнакам і дівчатам заборонялося відвідувати кімнати одне одного. Скасування цього правила й вимога права на вільне сексуальне життя у студентських гуртожитках стали основними цілями протестів. Це повстання дістало широку підтримку з боку соціалістичної та комуністичної партій Франції. У такий спосіб молодь за допомогою заворушень і бунтів почала руйнувати моральні принципи та обмеження, які існували для людства з давніх часів.

Кажуть, що наприкінці 60-х років у світі було два центри революції: один у Пекіні, де вирувала «Культурна революція», а другий у Парижі, де відбувалися події травня 1968-го, які шокували весь світ і дістали назву Західної культурної революції. У той час китайські студенти проводили демонстрації на підтримку французьких студентських бунтарів, а в далекому Парижі «західні хунвейбіни» носили зелені військові кашкети з червоною зіркою і зелену уніформу з червоними пов’язками на підтримку маоїстів у Китаї. На своїх демонстраціях вони несли величезні портрети Мао Цзедуна, а абревіатура «3 М» (Маркс, Мао і Маркузе) стала символом їхньої ідеологічної опори [8].

У 60-х роках рух контркультури почався і в Японії. Створена компартією Японії Всеяпонська асоціація студентів (AJSA) була в той час дуже впливовою серед молоді. Ця організація перебувала під контролем компартії, і та підбурювала молодь і спрямовувала її так само, як це робили з молодими хунвейбінами в Китаї. AJSA організувала численні контркультурні демонстрації в Японії спільно з іншими лівими студентськими організаціями, такими як Червона армія Японії, «Ліга приєднаних до боротьби кампусів» тощо. Їхні дії стали становити загрозу насильства для всього японського суспільства [9].

Аналогічна контркультурна хвиля виникла також у деяких країнах Латинської та Центральної Америки. Наприклад, під впливом компартії Куби студентський рух «Площа трьох культур» у Мексиці проходив у вигляді дрібних мобілізацій. Інші ліві студентські групи відправляли телеграми студентам до Парижа, підтримуючи їхні масштабні демонстрації у травні 1968 року.

Хтось може сказати, що всі ці події просто збіглися за часом і не пов’язані між собою. Але насправді всі контркультурні рухи на Сході й Заході були частиною плану комуністів щодо руйнування моральності суспільства. Моральні традиції та загальнолюдські цінності, які Бог залишив людям, існували протягом тисяч років історії, але цей всесвітній рух, який ретельно спланувала примара комунізму, завдав їм величезної шкоди. Цей рух створив у всьому суспільстві нездорову атмосферу, привів людей до безумства і почав масштабно підривати традиційну мораль. 5-тисячолітню традиційну культуру Китаю затаврували ярликом «чотири пережитки» і практично цілком знищили під час «Культурної революції».

Рок-музика, зловживання наркотиками, сексуальна свобода, аборти, незбагнений одяг та авангардистське мистецтво — усе це відхід від традиційних норм і праведної духовної віри. Ба більше, набули популярності збочення в сексуальній сфері, такі як гомосексуалізм і хаотичні статеві зв’язки, що призвело до негативних наслідків для всього західного суспільства. Немає більше тієї славної культури, яку Бог дав людям. Західна цивілізація втратила свої колишні блиск і пишність.

3. Поп-культура й хаос у суспільстві

Коли традиційну культуру було підірвано, світом почали правити зіпсована культура й негативні фактори. Усюди почався хаос. Оскільки США є лідером світової поп-культури, то відхилення, що відбулися в цій країні, дуже вплинули на весь світ.

У цьому розділі ми на прикладі США розповімо про прояви зіпсованої культури й хаотичні речі в західному суспільстві. Як уже згадувалося вище, навіть такі традиційно консервативні країни з глибокими культурними традиціями, як Китай і Японія, також не змогли протистояти культурному впливу США й почали їх наслідувати. Як наслідок, у всьому світі стали поширюватися розбещеність, бунтівні, антисоціальні та аморальні звичаї, цинізм і занепадництво.

1) Хіп-хоп і рок-музика

У традиційній музиці основна увага приділялася вихованню людини, культивуванню в ній чеснот, формуванню фізично й розумово здорової особистості. Як наслідок, була гармонія в суспільстві та гармонія між людиною і природою. Традиційно завжди віталася красива музика, прославлення Бога, тоді як атональна, хаотична, низькосортна музика не віталася. Але сьогодні в музиці, піснях і танцях проявляється дивовижне занепадництво. Яскравими прикладами цього є хіп-хоп і рок.

Хіп-хоп з’явився у Нью-Йорку в 70-х роках минулого століття. Він виник на вулицях, у кварталах, де проживали громади чорношкірих. Потім його підхопили латиноамериканці, ямайці тощо. Виконавці хіп-хопу, або репери, висловлювали своєю музикою та римами невдоволення суспільством і політикою. До них приєднувалися численні безробітні жителі бідних районів. Тому хіп-хоп, а також пов’язані з ним реп, брейк-данс тощо, були породженням злиднів і нудьги. Основні теми реп-текстів пов’язані з насильством, зброєю, розпустою, занепадництвом, расизмом і бідністю. Їх розповсюджували і співали, приймаючи за частину звичайного життя.

За останні кілька десятків років реп і брейк-данс вийшли далеко за межі Нью-Йорка та США і дістали велику популярність у всьому світі. Хіп-хоп став частиною попкультури в багатьох містах Азії, Європи і навіть Африки. Незважаючи на очевидну моральну деградацію, яку відображає ця музика, вона здобула всесвітнє визнання і навіть виконується на всесвітньо відомих театральних сценах.

У відомому бродвейському мюзиклі «Гамільтон» життя державного діяча Александра Гамільтона було показано за допомогою реп-текстів. Після прем’єри 2015 року мюзикл відразу ж став хітом у США і згодом завоював безліч нагород. Його виконували в Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні протягом майже трьох місяців. Ажіотаж на квитки був таким, що навіть дорогі квитки можна було купити лише після бронювання онлайн та очікування в багатотисячній черзі [10].

Рок-музика виникла раніше хіп-хопу. Найперший подібний до нього жанр  рок-н-рол виник приблизно в 40-х роках минулого століття. У рок-музиці ритм для лірики виділяється за допомогою барабанів і гітар, а в хіп-хопі використовується ритмічний речитатив, який накладається на певний біт. Рок-н-рол був тісно пов’язаний з біт-поколінням. Численні відомі рок-співаки надихалися письменниками цього покоління й нерідко з ними співпрацювали.

У 60-х рок став музикою контркультури. Він доводив людей до нестями та ірраціонального стану розуму. Істеричний спів під електрогітари химерної форми та інтенсивний бій барабанів змушували слухачів повністю забувати себе й віддаватися своїм чуттєвим інстинктам і бажанням без будь-якого самостримування. Слухаючи таку музику, люди починали потурати диявольській стороні своєї природи, яку вони зазвичай свідомо стримували, підкоряючись вимогам цивілізації. Вони просто віддавали себе під контроль лихих сил.

Ще гірше те, що рок просичений нігілізмом. Ба більше, різні жанри рок-музики заохочують хибну поведінку. Наприклад, так званий психоделічний рок заохочує вживання наркотиків. Інші, більш темні форми року, закликають до повстання, самогубства, насильства, гомосексуалізму, хаотичних зв’язків, подружньої невірності, відмови від шлюбу тощо. Тексти пісень рясніють відвертими непристойностями, вихвалянням зла і насмішками над Богом.

Наприклад, у текстах деяких так званих рок-зірок, помпезно розповідається про домагання до неповнолітніх дівчинок. У такий спосіб вони насаджують слухачам культуру сексуального насильства й розбещеності. Деякі тексти пісень сповнені підбурюванням до бунту і вбивств: «Гей! Моє ім’я безлад. Я кричатиму і кричатиму, я вб’ю короля, я ганьбитиму всіх його слуг» (пісня Street Fighting Man групи The Rolling Stones). Інша пісня цієї ж групи називається «Співчуття до диявола». Один з альбомів цієї групи, написаний у стилі психоделічного року, називався «Прохання його величності сатани». У відомій пісні «Дорога до пекла» є такі слова: «Гей, сатана, я оплатив свої борги ... Я на дорозі до пекла». Деякі рок-пісні вихваляють соціалізм і комунізм. Наприклад, у відомій пісні Imagine («Уяви́») слухачів закликають уявити комуністичне суспільство, у якому немає раю, пекла, релігії, держави і приватної власності.

Навіть релігійним групам важко протистояти негативному впливу рок-музики. Спочатку християнська церковна музика створювалася з метою возвеличення Бога, а рок-музика відхилялася за її потурання злу. Але зі зростанням популярності рок-музики християнська музика також увібрала в себе елементи року, щоб залучити молодих людей. Так і виникла так звана сучасна християнська музика [11]. Рок-музику зазвичай супроводжує сексуальна розбещеність, насильство, занепадництво, зловживання наркотиками і зречення Бога. Разом із цією музикою прийшли всі ті гріховні речі, які було заборонено традиційною мораллю та вірою.

2) Зловживання наркотиками

За останні кілька десятків років наркоманія стала глобальною проблемою. Початком широкомасштабного зловживання наркотиками на Заході є рух контркультури. Активно виступаючи проти «буржуазної моралі», хіпі прагнули демонтувати й підірвати всі традиції, водночас поширюючи власні переконання, моральні стандарти і спосіб життя. Намагаючись задовольнити свої духовні потреби, вони виявили, що різні галюциногени (марихуана, ЛСД тощо), стимулятори (амфетамін, кокаїн тощо), а також різні барбітурати можуть вивести їх з реального світу і дати змогу побачити більш красиві картини, ніж вони бачать навколо.

Багато молодих учасників руху контркультури проявляли великий інтерес до східної філософії та методів духовного самовдосконалювання. Але психоделіки відкрили їм короткий шлях, допомагаючи уникнути довгого й болісного процесу вдосконалювання себе, а також стомливого сидіння в медитації. Досить було просто прийняти таблетку й отримати «духовний досвід», який насправді таким не був. Насправді за допомогою таких препаратів людина просто віддає своє тіло під контроль різних духів низьких рівнів, що не має жодного стосунку до справжнього духовного самовдосконалювання. Сумно те, що такий збочений шлях привабив багатьох людей, які дійсно прагнули до духовного зростання, і повів їх у бік нібито  розуміння сенсу життя.

Багато рок-зірок помирають у віці від 20 до 40 років. Найчастіше це відбувається через передозування наркотиків. У сучасних США найдовша і, здається, нескінченна війна — це війна з наркотиками. Незважаючи на те, що протягом кількох десятків років було арештовано мільйони наркоторговців, а влада постійно закликає людей сказати «ні» наркотикам, незаконна торгівля наркотиками та їх уживання, як і раніше, процвітають. З 2000 року понад 300 тисяч американців померли від передозування наркотиків. 26 жовтня 2017 року президент Трамп оголосив надзвичайний стан у зв’язку з «найгіршою наркотичною кризою» в історії США і розповів, як він боротиметься з цією проблемою [12].

Згідно зі звітом за 2017 рік від Національного інституту з боротьби зі зловживанням наркотиками, серед підлітків та учнів вживання марихуани  досягло неймовірних масштабів: 45% учнів 12-го класу повідомили, що раніше пробували курити марихуану; 37,1% курили марихуану минулого року; 71% учнів старших класів уважають, що часте куріння марихуани нешкідливе [13].

Серед молоді вживання екстазі й куріння марихуани стало модним. Водночас і далі з’являються нові й сильніші наркотики. Наприклад, фентаніл у кілька разів сильніший, ніж героїн. Смертельна доза героїну становить 30 міліграмів, а смертельна доза фентанілу — лише 3 міліграми [14]. Фентаніл навіть називають хімічною зброєю. Але такі руйнівні наркотики жахливими темпами наповнюють американські вулиці, вбиваючи набагато більше людей, ніж інші опіоїди, просто тому, що дуже легко можна перевищити мінімально припустиму дозу.

За даними Національного інституту боротьби зі зловживанням наркотиками, 2016 року з 65 тисяч людей, які померли від передозування, 20 тисяч уживали фентаніл [15]. ЗМІ повідомляли про безліч випадків контрабанди фентанілу з Китаю. Так, у липні 2018 року портова адміністрація Філадельфії проводила планове інспектування та виявила у вантажних контейнерах з Китаю 50 кг фентанілу на суму 1,7 млн ​​доларів США. Усю партію було конфісковано [16].

У Китаї зловживання наркотиками, особливо синтетичними, також стало хворобою суспільства. Наркотики легко можна купити через інтернет. Згідно зі звітом Китайської національної комісії з боротьби проти наркотиків (CNNCC) за 2015 рік, кількість наркоманів у країні перевищила 14 мільйонів. Реальна кількість, швидше за все, набагато вища. Серед людей, які вживають наркотики, дедалі частіше трапляються офісні співробітники, фрілансери, артисти й навіть держслужбовці [17]. Звіт CNNCC про ситуацію з наркотиками за 2017 рік показує, що відділи з боротьби проти наркотиків у Китаї за рік розкрили 140 тис. справ, припинили незаконну діяльність 5534 груп наркоторговців, заарештували 169 тис. підозрюваних, вилучили 89,2 тонни наркотичних речовин і провели 870 тис. рейдів, унаслідок яких було виявлено 340 тис. нових наркоманів [18].

Уживання наркотиків приводить людей до втрати розуму. Наркотики легко викликають залежність, якої важко позбутися. Під дією наркотиків було скоєно безліч злочинів. Через наркотики розпалося дуже багато сімей. Багато людей померло від передозування. Наркозалежність руйнує кар’єру, знищує репутацію, розриває дружбу. Вживання наркотиків і торгівля ними шкодять людям, сім’ям і всій країні. Отже, наркотики стали ще одним засобом, за допомогою якого примара комунізму втілює свій план зі знищення людства.

3) Широке розповсюдження порнографії

З усіх форм революції, які пропагують комуністи, ймовірно, найбільш ґрунтовно було проведено сексуальну революцію. Якщо під захопленням політичної влади мається на увазі революція проти зовнішніх речей суспільства, то сексуальна революція — це революція всередині людини.

Зіпсовані явища, пов’язані зі хтивістю, існували з давніх-давен, але сексуальна революція або, як її ще називають, сексуальне звільнення, — це сучасне явище.

Фрейдівський пансексуалізм — теорія, згідно з якою вся діяльність людини базується на статевому інстинкті, — надав теоретичні основи для сексуального звільнення, а виникнення пероральних контрацептивів відокремило секс від народження дітей. Сексуальна революція зруйнувала традиційну мораль, породила і сприяла просуванню радикального фемінізму, абортів, дошлюбного сексу, а також гомосексуалізму. Все це завдало величезного удару по суспільному порядку, визначеному для людини Богом, і принесло численні суспільні проблеми.

Сексуальна революція створила збочену ідею про те, що секс для задоволення й секс за гроші — це право людини. Вона зруйнувала традиційну сексуальну етику та обмеження, перетворила секс на гру і якусь форму розваг. Вона зробила з людини інструмент для сексу і відкрила ворота для широкого розповсюдження в суспільстві порнографії та блуду.

1950 року з’явився журнал для дорослих Playboy, який відіграв велику роль у просуванні потурання сексуальному бажанню. Завдяки йому порнографія почала ставати комерційною. У той час, як у період так званого мирного антивоєнного руху в повітрі ширяло гасло «кохайтеся, а не воюйте», 1969 року на екрани вийшов перший фільм для дорослих «Блакитний фільм» (Blue Movie). Отже, разом із рок-музикою та відмовою від усіх традиційних цінностей Захід вступив у 15-річну епоху (1969–1984) «Золотої доби порно» (хвиля перших порнофільмів у США — прим. пер.). Нинішній розмах порноіндустрії просто величезний. За різними оцінками, щорічний прибуток цієї індустрії в усьому світі становить близько 100 млрд. доларів, а на США припадає 10–12 млрд доларів [19]. У 70-ті роки минулого століття порнофільми були доступними лише у спеціалізованих кінотеатрах. На початок 80-х років відеокасети принесли порнографію в мільйони сімей, а з настанням епохи інтернету і смартфонів порнографія стала доступною абсолютно всім, у будь-який час і в будь-якій кількості.

У Японії порноіндустрія вже стала частиною суспільства. Біля входу в супермаркет можна побачити стелажі журналів, половина яких із картинками та змістом для дорослих. Увечері по телебаченню транслюються програми за участю порно-акторів, які нерідко стають ідолами для молоді й часто з’являються у великих ЗМІ. Японська порноіндустрія дуже негативно вплинула на всю Азію.

Значні зміни в порноіндустрії викликали поява інтернету і смартфонів. Загальна кількість порнографічного контенту, який могла переглянути за все своє життя доросла людина у 80-х роках, тепер може переглянути дитина протягом кількох хвилин. Раніше діти після школи розважалися грою у футбол та іншими іграми, а зараз багато хто з них дивиться порно. Один 12-річний британський хлопчик настільки захопився порно в інтернеті, що кілька разів зґвалтував свою молодшу сестру [20]. Прокурор, який розглядав цю справу в суді, сказав: «Подібні інциденти будуть дедалі частіше з’являтися в судах, оскільки зараз молодь має доступ до жорсткої порнографії».

Наслідки для дітей, які зазнали впливу порнографії, включають в себе захоплення сексом, ранню сексуальну активність та інтерес, схильність до сексуального насильства, втрату моральних цінностей, переконання в тому, що секс не має стосунку до шлюбу і стосунків, але за потреби його можна купити, переконання в тому, що крайня сексуальна поведінка, яка демонструється в порно, є звичайним явищем, і що така розпуста і збочення є нормальними.

У більшості європейських країн проституцію легалізовано, і багато європейців сприймають її просто, як різновид роботи. 1969 року Данія стала першою країною, яка легалізувала проституцію. Сусідня з нею Норвегія, у якій раніше діяли найсуворіші обмеження на проституцію у всій Європі, узаконила її 2006 року [21]. Плата за сексуальні послуги в Данії може навіть надаватися державною субсидією. Наприклад, якщо інвалід подав заявку, і її було схвалено владою, він може відвідати бордель, і це буде оплачено державою за рахунок платників податків. Це називають забезпеченням «рівних прав» [22]. Насправді ідею про це було висунуто ще в XIX столітті засновником утопічного соціалізму Чарльзом Фур’є.

Китайське суспільство, яке раніше було помірним, і де не допускалися навіть розмови про секс, також приєдналося до хвилі сексуальних революцій. З усіх нововведень політики реформ і відкритості, яку проводила КПК, найбільш «успішним», мабуть, було сексуальне звільнення. Якщо замислитися про те, що за цей час стало в країні найбільш відкритим, то можна побачити, що це не політика і не економіка, а тема сексу. За 30 років відбулося повне перетворення від «революційності» до «сексуального звільнення». Зараз у Китаї процвітає проституція, й уявлення людей стали такими, що, чим більше коханок має багатий бізнесмен або корумпований посадовець, тим вищий його соціальний статус.

Китай уважається фабрикою усього світу. Серед іншого він також експортує і велику кількість повій, наприклад, до Японії, Малайзії, Близького Сходу, США, Європи та Африки. За деякими оцінками, 2018 року в країнах Африки на південь від Сахари і в південно-африканських країнах налічувалося від 13 до 18,5 тисяч китайських повій [23]. Країни Південно-Східної Азії та Південної Америки теж не змогли уникнути впливу сексуальної революції. Багато міст цих регіонів стали центрами секс-туризму, який, хоч і є незаконним, але дістав настільки швидкий розвиток, що надає значну підтримку економічному зростанню держави. Навіть у мусульманських країнах, таких як Єгипет, Туніс, Судан тощо, заборонена ісламом порноіндустрія також підпільно процвітає.

Найбільш прямим наслідком широкого розповсюдження порнографії є ​​руйнування інституту сім’ї та шлюбу. За це її називають «тихий убивця сім’ї». Перегляд порнографії призводить до незацікавленості в нормальних здорових сімейних стосунках. Порнографія посилює потурання людини своїм сексуальним бажанням і хтивості, які часто може бути задоволено лише поза шлюбом, що, своєю чергою, породжує широке розповсюдження хвороб, які передаються статевим шляхом,  і збільшує кількість позашлюбних дітей [24].

Під час слухань у Сенаті США 2004 року доктор Пет Фаган надала дані, згідно з якими 56% розлучень у країні відбулися також і тому, що один із подружжя був дуже зацікавленим у перегляді порносайтів [25].

2016 року Американська соціологічна асоціація оприлюднила результати своєї науково-дослідної роботи, згідно з якими люди, які переглядають порногрфію, розлучаються вдвічі частіше, ніж ті, хто її не дивиться; відсоток розлучень у сім’ях, де чоловік любив дивитися порно, збільшився з 5% до 10%, а в разі, коли порно любила дивитися дружина, — з 6% до 18%. Дослідники також виявили, що чим з більш ранніх років людина починає дивитися порно, тим вище ймовірність, що вона в майбутньому розлучиться [26].

До 50-х років минулого століття всі країни Сходу й Заходу вважали дошлюбний секс непристойною поведінкою, яка суперечить Божим заповідям. Така поведінка обмежувалася за допомогою тиску суспільства і громадської думки. Якби в молодої неодруженої пари з’явилася дитина, то вони мусили з почуття відповідальності за дитину й за суспільство одружитися і виховувати дитину в нормальній сім’ї. У той час більшість людей вважали, що якщо незаміжня жінка завагітніла від якогось чоловіка, то цей чоловік мусить з нею одружитися, й іншого вибору він не мав. Це вважалося гідною поведінкою [27]. Якщо припустився помилки, треба відповідати за її наслідки.

Але слідом за моральним занепадом і поширенням сексуального звільнення, починаючи з 60-х років випадки позашлюбної вагітності різко зросли. Усе це відбувалося на тлі бурхливого розвитку порноіндустрії та посилення її впливу на свідомість суспільства. 1964 року в більшості розвинених країн кількість позашлюбних дітей становила менше 10%. 2014 року їх було вже майже третина. У США кількість позашлюбних дітей у середньому становила 40%, а серед чорношкірих — 71%. 2016 року зі 140 мільйонів новонароджених у світі близько 15%, або 21 млн, було народжено поза шлюбом [28].

Неповні сім’ї та позашлюбні діти часто є наслідком злиднів. Такі сім’ї збільшують навантаження на державну систему соціального забезпечення.

4) Комп’ютерні ігри

Нині багато дітей щодня проводять безліч часу за відеоіграми. Розробники роблять ігри дедалі більш реалістичними, динамічними та інтерактивними, наповнюючи їх насильством та еротикою. Такі ігри легко затягують не лише дітей, а й дорослих. Це вже стало серйозною проблемою, над якою сушать голову батьки, школи й навіть уряди. Комп’ютерні ігри стали однією з форм попкультури, у якій людина живе з самого дитинства й до дорослого віку. Але що ж це за культура? Це руйнівна культура, яка практично не відрізняється від наркоманії. Люди, які загрузли у відеоіграх, нездатні тверезо та об’єктивно оцінити ту шкоду, яку завдає їм їхнє захоплення. Вони просто вважають ігри кумедними та цікавими й не здаються, доки не виграють або не перейдуть на наступний рівень.

Практично всі нинішні ігри — від їхньої графіки до сюжету — присвячено насильству, вбивствам, еротиці й похмурій холоднокровності. Меседж, який вони передають, адресовано диявольській стороні натури людини. Усе це шкідливо для підлітків. Дуже багато ігор викликають у людей задоволення від убивств, руйнувань, насильства, крові та бійок. Деякі ігри викликають у дітей передчасне статеве дозрівання й роблять їх більш схильними до хаотичного статевого життя й навіть скоєння злочинів.

Інтернет-ігри, які також називаються онлайн-іграми, затягують людей ще більше. Раніше ігри здебільшого призначалися для того, щоб провести час, коли людина залишалася одна, і їй було нудно. А нинішні онлайн-ігри вже перетворилися на своєрідне активне «спортивне змагання» з одночасною участю безлічі гравців, ставши для людей, й особливо для дітей, якоюсь формою суспільної взаємодії. Оскільки у грі одночасно бере участь велика кількість геймерів, у них формується мислення, спрямоване на те, щоб обіграти інших, змагаючись із ними і цілком занурюючись у віртуальний світ.

У такі ігри вкладаються величезні сили й колосальні гроші. Дітей, які не грають у такі ігри, їхні однолітки можуть уважати дивними. Як наслідок, навіть батьки змушені здатися й дозволити своїм дітям приєднатися до спільноти онлайн-геймерів, а потім спостерігати, як їхні діти поступово з головою у все це поринають. Комп’ютерні ігри забирають у дітей величезну кількість часу, призначеного для навчання, активного відпочинку на свіжому повітрі і традиційного спілкування з іншими. Діти перетворюються на рабів відеоігор.

Один учений поділився досвідом своєї власної сім’ї. Його 12-річному синові було дозволено грати в комп’ютерні ігри лише кілька годин у вихідні дні після того, як він зробить уроки. Якби дитині було дозволено робити те, що вона хоче, вона б грала практично цілодобово. Цілком імовірно, вона навіть не милася б і майже нічого б не їла. Дослідження цього вченого показало, що комп’ютерні ігри забирають у молоді дедалі більше часу. Як наслідок, молоді люди, особливо люди з низькою освітою і низькими доходами, дедалі частіше знаходять своє щастя в комп’ютерних іграх, невпинно зменшуючи час, який вони проводять на роботі і в реальному світі [29]. Це явище широко розповсюджено в США та інших розвинених країнах.

Цей учений також виявив таку тенденцію в сучасному суспільстві, за якої через комп’ютерні ігри дедалі більша кількість молоді не хоче працювати, а живе на утриманні батьків. Коли ці молоді люди самі стануть батьками, відеоігри не зможуть їх прогодувати, а витрачений на відеоігри час у молодості не допоможе їм підвищити рівень професіоналізму чи знайти гарну роботу. Своєю чергою, їхні діти вже не зможуть бути на утриманні батьків. Отже, відеоігри досягли міри, коли вони підривають нормальне людське життя.

Комп’ютерні ігри — це «духовний наркотик». Від героїну та інших важких наркотиків вони відрізняються тим, що ті наркотики в усіх країнах заборонено, а відеоігри не лише не заборонено, але в деяких країнах навіть є великою галуззю, яка вносить солідний внесок в економіку країни. Що це означає? Фактично це означає, що держави виробляють і популяризують наркотики, які занапащають молоде покоління, позбавляючи себе майбутнього.

Поява інтернету й мобільних телефонів відкрила для індустрії відеоігор ще більший ринок. У квітні 2018 року компанія Newzoo, що проводить маркетингові дослідження ринку ігор, опублікувала звіт, у якому зазначено, що 2018 року дохід всесвітнього ринку ігор досягне 137,9 млрд доларів, що на 13,3% більше попереднього року. Більш ніж половина доходу від ігор іде від користувачів мобільних телефонів. Цифрові ігри становлять 91% світового ринку ігор.

За прогнозами авторів звіту, ринок ігор протягом наступних десяти років збереже двозначні цифри зростання. Тоді як у багатьох країнах зростання ВВП застрягло на рівні кількох відсотків, ігрова індустрія і далі стрімко розвивається. Самі лише мобільні ігри, за попередніми оцінками, на 2021 рік досягнуть рівня 100 млрд доларів. У звіті наголошується, що трійкою лідерів світового ігрового ринку 2018 року стануть Китай, США та Японія. Частка Китаю становитиме 28% [30].

Віряни мають знати, що Бог створив людину і визначив для неї певний спосіб життя, включно і з формами розваг. Якщо люди йдуть визначеним Богом шляхом, то Бог їх урятує. Але якщо вони відмовилися від Бога, зрадили його і йдуть шляхом, запланованим дияволом, то Бог їх відкине, і вони загинуть.

Традиційні ігри, спортивні та інші заходи на свіжому повітрі обмежені природним середовищем, погодою, інвентарем і фізичною силою. Тому у гравців зазвичай не виникає залежності від цих традиційних форм розваг. Але комп’ютерні ігри не мають таких обмежень. Вони заманюють людей, занурюють їх у віртуальний світ і спонукають перебувати там без сну й відпочинку. Коли люди постійно перебувають у віртуальній реальності, за якою ховається диявол, вони можуть лише зближуватися з дияволом, коритися йому і непомітно для себе йти в установлену ним пастку.

5) Культура насильства

У період з 1960 до 2016 року загальна чисельність населення США збільшилася в 1,8 разу, а загальна кількість злочинів зросла у 2,7 разу, кількість насильницьких злочинів збільшилася в 4,5 рази [31].

Протягом 50 років до інциденту зі стріляниною у вежі Техаського університету (1966) відбулося лише 25 аналогічних випадків, у яких унаслідок стрілянини було вбито четверо й більше осіб. Відтоді випадки зі стріляниною стали більш смертоносними [32]. Починаючи від розстрілу людей у місті Кіллін штату Техас 1991 року, коли загинуло 23 людини, і до масового розстрілу в Лас-Вегасі 2017 року, коли загинуло 58 осіб, щоразу подібні інциденти наводять на людей жах.

У період з 1970 до 2016 року кількість терактів у всьому світі зросла з 650 до 13 488 за рік, тобто більш ніж у 20 разів. Після серії терактів у США 11 вересня 2001 року кількість терактів збільшилася на 160% [33].

Насильство в реальному світі відображає те, що ми бачимо в нашому повсякденному житті: наше повсякденне життя пронизане культурою насильства. Насильством переповнена не лише агресивна музика хеві-метал, а й більшість кінофільмів, телепередач і навіть відеоігор. У багатьох фільмах і телепередачах у позитивному світлі зображують мафію, бандитів і піратів. Як наслідок, ці спочатку негативні персонажі виглядають привабливими й респектабельними. Люди не лише перестають відчувати до них огиду, а й починають прагнути їх наслідувати.

Комп’ютерні ігри надали ще одну можливість для заохочення насильства. Тобто замість звичайної ідеологічної обробки і насадження людям культури насильства за допомогою кіно й телебачення ті, хто грає в комп’ютерні ігри, мають можливість отримати досвід застосування насильства у віртуальному світі. В іграх часто містяться епізоди з обезголовлюванням, розчленуванням тіл, відбуваються різні криваві віртуальні події, які значно перевершують те, що показують у кінофільмах.

2013 року дослідники проаналізували фільми, зняті з 1985 до 2012 року. Вони виявили, що за цей період кількість випадків насильства із застосуванням зброї у фільмах з рейтингом PG-13 (дозволено для перегляду дітям з 13 років — прим. пер.) збільшилася вдвічі [34]. Подальші дослідження показали, що ця тенденція зберігається й донині [35]. 2008 року Дослідницький центр П’ю виявив, що 97% підлітків ​​віком від 12 до 17 років грали у відеоігри, і дві третини з них грали в ігри, у яких міститься насильство [36].

Зіткнувшись із проблемою дедалі більшого насильства в суспільстві, експерти, учені та широка громадськість пропонують різні варіанти владнання цієї проблеми — від більш суворих обмежень за допомогою законів і посилення покарань до надання консультацій психологами. Але такими методами можна лише обрізати гілки отруйного дерева, не зачіпаючи його коріння.

Примара комунізму навмисне заохочує насичення попкультури насильством. Вона спонукає людей дедалі частіше стикатися з цими речами, і зрештою люди втрачають до них чутливість, а деякі навіть починають їх наслідувати. Як наслідок, насильство з віртуального світу переноситься у світ реальний. Комунізм руйнує традиційну культуру, псує мораль людей, віддаляє людей від Бога і змушує їх нестримно прагнути до задоволення своїх матеріальних бажань. У цьому й полягає фундаментальна причина проблем суспільства.

6) Зіпсована мода

Популярні нині в суспільстві різні дивні фасони одягу, поведінка та інші загальні елементи попкультури здаються проявом «свободи вираження» або слідуванням «сучасним тенденціям моди». Але все це виникло не саме собою і не випадково. Якщо простежити джерело цих явищ, то можна побачити, що за всіма цими речами стоять негативні фактори. З плином часу люди просто до них звикають і більше не вважають їх дивними. У такий спосіб ці негативні речі стають частиною повсякденного життя людей. Нижче наведемо кілька прикладів.

Сьогодні суспільство вже звикло до того, що жінки носять коротку стрижку каре. Цей стиль виник у флепперів — емансипованих жінок на Заході у 20-х роках минулого століття. Під впливом першої хвилі руху за права жінок і руху за сексуальну свободу (див. частину 7) флеппери носили короткі сукні, коротко стригли волосся, слухали джаз, робили яскравий макіяж, пили міцне вино й вели хаотичне статеве життя. Короткі зачіски були для них одним зі способів виразити презирство до традиційних гендерних відмінностей і прагненням до жіночої «емансипації».

Після того як стрижка каре стала популярною, одна відома оперна співачка сказала: «Зачіска каре — це стан розуму, а не просто нова манера прикрасити мою голову. ... Я вважаю, що позбутися нашого довгого волосся означає позбутися одного з багатьох маленьких кайданів, які жінки мають відкинути на своєму шляху до свободи» [37]. Під час Великої депресії 30-х років ця зачіска поступово втратила свою популярність. Але в 60-х роках, коли в суспільстві знову піднялася хвиля бунту проти традиційних норм, різні види коротких жіночих зачісок знову стали модними.

В аналогічний спосіб відрощування довгого волосся чоловіками почалося серед бітників і хіпі [38]. Хоча довге волосся чоловіки мали і в далекій давнині, але на Заході з часів Першої світової війни (1914–1918) чоловіки носили коротку стрижку. У 60-ті роки під час руху контркультури чоловіки почали відпускати довге волосся, що було однією з форм повстання проти традицій.

У 20-х і 60-х роках провідні верстви суспільства рішуче відкидали антитрадиційний стиль одягу молоді. Але з часом люди до цього звикли і стали вважати це нормою. На думку прогресивістів, це пов’язано зі збільшенням толерантності в суспільстві. Але у традиціях Сходу й Заходу відмінності між чоловіками й жінками виявляються не лише у фізіології, різними є їхні ролі в суспільстві й сім’ї, а також одяг, зачіски, мова й манери.

Комуністи намагаються зробити суспільство безкласовим, а також стерти гендерні відмінності між чоловіком і жінкою. Рухи феміністок і гомосексуалістів використовують гасло «рівність», щоб розмити гендерні відмінності в суспільстві й сім’ї. Своєю чергою, мода на безстатевий одяг у стилі «унісекс» розмиває гендерні відмінності в одязі. У такий спосіб примара комунізму готує суспільство до більш широкого визнання того, що традиційно вважалося неприйнятною сексуальною поведінкою і способом життя, щоб у подальшому цілком підірвати традиційну мораль.

Традиційні критерії моральності Сходу й Заходу протягом тисяч років включали у своїх основах різницю між двома статтями, а також визначали місце для визначення їнь і ян чоловіка й жінки. Комуністи перевернули все це шкереберть з метою руйнування моралі, посилення егоцентризму й заохочення до відмови від традиційних норм.

Нинішній популярний одяг може здатися модним і привабливим. Але знаючи мету, яку переслідує примара, можна зрозуміти, що все це — її хитрощі, спрямовані на те, щоб цілком зіпсувати нормальний спосіб життя людей.

Наприклад, популярні зараз штани з поясом нижче талії вважаються в їхніх шанувальників сексуальними. Насправді це один зі способів псування людської моралі. Їх попередниками були джинсові штани в обтяжку hip-huggers, популярні під час руху контркультури у 60-х роках, а також на дискотеках 70-х років. Пізніше з брюк із поясом нижче талії стали робити ще непристойніші штани bum pants, які прямо оголюють сідниці [39].

Ще одне явище, яке є побічним продуктом контркультури, — це нині популярні й модні серед молоді «групіс». У 60-х роках, коли рок-музика активно завойовувала Захід, деякі молоді дівчата, схиблені на рок-зірках, усюди слідували за своїми кумирами й навіть організовували групи шанувальників, надаючи учасникам улюблених груп різні, включно з сексуальними, послуги, аж до групового сексу [40]. Ці молоді жінки й були першими групіс. Нині багато фанатів музичних груп захоплюються зірками, які виступають за те, щоб стерти різницю між статями. Серед їхніх кумирів — чоловіки, які манерами та одягом наслідують жінок, і навпаки. Усе це — прийоми примари для руйнування популярної культури й розмивання різниці між чоловіком і жінкою.

Багато модних сучасних тенденцій також походять від субкультури панків. Подібно до руху хіпі, панки також повстають проти традицій і пропагують нігілізм. Якщо більшість хіпі були бунтівною молоддю з традиційних сімей середнього класу, то панки — це, як правило, бунтарі проти традицій, які виросли в сім’ях нижчих класів суспільства. Отже, багато панк-груп виступають за соціалізм [41]. Щоб показати своє глибоке презирство до традицій, панки часто роблять химерні зачіски, включно з «ірокезом», або носять потертий одяг із шипами й великими пряжками. Вони фарбують волосся, роблять татуювання, пірсинг, непристойно оголюють деякі частини тіла. Їхній одяг часто не має гендерних відмінностей. Жінки-панки носять чоловічий одяг і навпаки. Ця субкультура стала джерелом натхнення для багатьох сучасних тенденцій у моді.

Панки виступають за гедонізм (учення, згідно з яким вищим сенсом життя є насолоди й задоволення, — прим. пер.). Тому один із популярних лозунгів панків: «Живи швидко, помри молодим і залиш красивий труп». Це повною мірою відображає трагедію абсолютної втрати віри в Бога й падіння у прірву матеріалізму. Суспільство має бути стурбованим такими сумними явищами, але воно залишається байдужим.

У сучасному суспільстві виникло багато й інших занепадницьких і хаотичних явищ. Серед них демонічні образи, черепи та інше на одязі; потворні зображення на татуюваннях; потворні дитячі іграшки та прикраси; численні популярні літературні твори й кінофільми на тему демонічних сил і різних жахіть.

Інтернет наповнений деструктивним і нігілістичним контентом. Надмірно бурхлива реакція вболівальників під час спортивних матчів багаторазово підсилює в людях темну частину їхньої природи. Усі ці ознаки занепаду вказують на те, що сили зла вже відіграють панівну роль у всьому світі.

Висновок

Кожна людина має право прагнути до щастя. Але це прагнення має бути в межах моральних норм. Нестримне прагнення до задоволення, що виходить за ці межі, неминуче призведе до страждань, лиха та глибокого жалю.

Традиційна культура людства не цурається розумного задоволення бажань. Але водночас традиційна культура вчить людей контролювати свої бажання й вести здоровий спосіб життя. Тобто жити в гармонії з природою, займатися традиційними ремеслами, створювати гармонійні сімейні стосунки, брати участь у громадських справах, у суспільному самоврядуванні та управлінні державою, займатися традиційним мистецтвом і літературою, спортом тощо. Усе це приносить щастя й задоволення і водночас фізичну й душевну користь, як окремій людині, так і суспільству загалом.

Кінцева мета комунізму — знищення людства. Одним із неодмінних кроків у цьому напрямку є руйнування моралі, щоб унаслідок цього Бог відмовився від людей і більше про них не дбав. Отже, незалежно від того, захопили комуністи безпосередньо владу в країні чи ні, вони намагаються взяти під свій контроль масову культуру і зробити так, щоб люди вели занепадницький спосіб життя. За останні кілька десятків років саме таку попкультуру було створено на Сході й Заході. Божевілля сучасного суспільства змусило багатьох відмовитися від традиційної культури й моралі. Люди почали нестримно потурати своїм бажанням і прагнути до задоволень. Егоцентризм, гедонізм і нігілізм стали звичайними й навіть модними. Ця зіпсована культура веде сучасний світ до краю прірви. Люди вже забули справжню мету свого існування.

Секс, наркотики, рок-музика та відеоігри стимулюють і посилюють бажання людей. Багато людей повністю занурюються в ці речі, намагаючись у такий спосіб уникнути життєвих страждань і розчарувань. Але вони ніколи не замислювалися про те, що всі ці захоплення приносять лише короткочасне задоволення, після якого виникають ще більший біль і страждання. Уживання наркотиків викликає хвороби, розлад особистості і смерть; хаотичні статеві зв’язки руйнують сім’ї, призводять до втрати людьми довіри й відчуття душевного тепла; комп’ютерні ігри приводять людей до повної втрати себе у фальшивому віртуальному світі. Загрузлі в усьому цьому люди відчувають, що вони на карнавалі бурхливих веселощів, але насправді їх просто використовують темні сили. Єдине, що їх чекає, — це фізична смерть і духовний занепад.

Те ж саме стосується держав і суспільств. Коли велика кількість людей віддається низьким бажанням і задоволенням, то біда вже не за горами.

Бог створив людину й дав кожній людині свободу волі. Люди не повинні зловживати своїми свободами і далі йти шляхом деградації. Натомість вони мають використовувати даровану їм свободу, щоб повернутися до традиційної культури і традиційного способу життя.

Бог завжди дбав про людину й оберігав її. Але чи зможе людство повернутися на правильний шлях — цілком залежить від власного вибору кожної людини.

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

Посилання:

[1] “George Washington’s Rules of Civility and Decent Behavior in Company and Conversation,” Foundations Magazine, http://www.foundationsmag.com/civility.html.

[2] Benjamin Franklin, The Autobiography and Other Writings on Politics, Economics, and Virtue (Cambridge: Cambridge University Press, 2004), 68–69.

[3] 大纪元编辑部:《解体党文化》,第四章(台北:博大出版社,2007),页158~220

[4] Xue Fei, “‘If a god is missing, just make one’: Chaos at the grandmother temple, Hebei.” The Epoch Times Chinese edition, August 10, 2017, http://www.epochtimes.com/gb/17/8/9/n9513251.htm, [In Chinese]

[5] “Oxford Dictionary Adds Popular Chinese Terms,” China Daily, September 6, 2010, http://www.chinadaily.com.cn/business/2010-09/06/content_11259791.htm.

[6] Loretta Chao, “The Ultimate Knock-Off: A Fake Apple Store,” The Wall Street Journal, July 21, 2011, https://blogs.wsj.com/chinarealtime/2011/07/21/the-ultimate-knock-off-a-fake-apple-store/.

[7] Jack Kerouac, “The Birth of a Socialist,” Atop an Underwood: Early Stories and Other Writings (New York: Penguin, 2000).

[8] Roberto Franzosi, review of “Power and Protest: Global Revolution and the Rise of Détente,” by Jeremi Suri, American Journal of Sociology, 111 (5), 1589.

[9] Meredith Box and Gavan McCormack, “Terror in Japan,” The Asia-Pacific Journal: Japan Focus, 2 (6), June 25, 2004, https://apjjf.org/-Meredith-Box–Gavan-McCormack/1570/article.pdf.

[10] Georgia Wallen, “The Seven Stages of the ‘Hamilton’ Kennedy Center Queue,” The Washington Post,  March 30, 2018, https://www.washingtonpost.com/opinions/the-seven-stages-of-the-hamilton-kennedy-center-queue/2018/03/30/c1ae15fc-31f8-11e8-8bdd-cdb33a5eef83_story.html.

[11] Amy D. McDowell, “Contemporary Christian Music,” Oxford Music and Art Online, https://doi.org/10.1093/gmo/9781561592630.article.A2234810.

[12] “The Opioid Crisis,” https://www.whitehouse.gov/opioids/.

[13] Drug Facts: Marijuana, National Institute on Drug Abuse for Teens, https://teens.drugabuse.gov/drug-facts/marijuana.

[14] Allison Bond, “Why Fentanyl Is Deadlier than Heroin, in a Single Photo,” Stat News, September 29, 2016, https://www.statnews.com/2016/09/29/why-fentanyl-is-deadlier-than-heroin/.

[15] “Overdose Death Rates,” National Institute on Drug Abuse, September 2017, https://www.drugabuse.gov/related-topics/trends-statistics/overdose-death-rates.

[16] Amanda Hoover, “110 Pounds of Fentanyl Seized at Port in Shipment from China,” New Jersey, July 2, 2018,https://www.nj.com/news/index.ssf/2018/07/110_pounds_of_fentanyl_found_in_philadelphia_port.html.

[17] “China Drug Report: More than 14 million drug users nationwide,” BBC Chinese-language website, June 24, 2015,  http://www.bbc.com/zhongwen/simp/china/2015/06/150624_china_drugs_report. [In Chinese]

[18] Zhang Yang, “China’s Drug Situation Report 2017: Released: 140,000 Drug Criminal Cases Cracked Across China,” People’s Daily Online, June 26, 2018. http://yuqing.people.com.cn/n1/2018/0626/c209043-30088689.html. [In Chinese]

[19] “Things Are Looking Up in America’s Porn Industry,” NBC News, January 20, 2015, https://www.nbcnews.com/business/business-news/things-are-looking-americas-porn-industry-n289431.

[20] “Boy, 12, Repeatedly Raped Sister after Becoming Fascinated with Internet Porn,” New Zealand, November 7, 2016, https://www.nzherald.co.nz/world/news/article.cfm?c_id=2&objectid=11743460.

[21] Lars Gravesen, “Taxpayers Foot Bill for Disabled Danes’ Visits to Prostitutes,” Telegraph, October 2, 2005,  https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/denmark/1499735/Taxpayers-foot-bill-for-disabled-Danes-visits-to-prostitutes.html.

[22] Inga Margrete Ydersbond, “The ‘Promiscuous’ and the ‘Shy’: Denmark and Norway: A Historic Comparative Analysis of Pornography Legislation,” The NPPR Working Paper Series: The Politics of Commercial Sex, March 2012, https://www.duo.uio.no/bitstream/handle/10852/34447/NPPRWP201201.pdf?sequence=1.

[23] Takudzwa Hillary Chiwanza, “Thousands of Chinese Prostitutes Are Flocking to Africa for Lucrative Fortunes,” The African Exponent, May 7, 2018, https://www.africanexponent.com/post/8965-chinese-prostitutes-have-joined-the-scramble-for-africas-fortunes.

[24] Pat Fagan, “The Effects of Pornography on Individuals, Marriage, Family and Community,” Issue Brief, The Family Research Council, accessed October 6, 2018, https://downloads.frc.org/EF/EF11C36.pdf.

[25] Jill Manning, Senate testimony, November 10, 2005, referencing J. Dedmon, “Is the Internet Bad for Your Marriage? Online Affairs, Pornographic Sites Playing Greater Role in Divorces,” 2002, press release from The Dilenschneider Group, Inc.,  14, https://s3.amazonaws.com/thf_media/2010/pdf/ManningTST.pdf

[26] David Shultz, “Divorce Rates Double When People Start Watching Porn,” Science, August 26, 2016,http://www.sciencemag.org/news/2016/08/divorce-rates-double-when-people-start-watching-porn.

[27] George Akerlof, Janet Yellen and Michael Katz, “An Analysis of Out-of-Wedlock Childbearing in the United States,” Explorations of Pragmatic Economics (Oxford: Oxford University Press, 2005), 120.

[28] Joseph Chamie, “Out-of-Wedlock Births Rise Worldwide,” YaleGlobal Online, March 16, 2017, https://yaleglobal.yale.edu/content/out-wedlock-births-rise-worldwide.

[29] Mark Aguiar, Mark Bils, Kerwin Kofi Charles and Erik Hurst, “Leisure Luxuries and the Labor Supply of Young Men,” National Bureau of Economic Research, Working Paper No. 23552 issued in June 2017, p. 1, http://www.nber.org/papers/w23552.

[30] Tom Wijman, “Mobile Revenues Account for More Than 50% of the Global Games Market as It Reaches $137.9 Billion in 2018,” Newzoo, April 30, 2018, https://newzoo.com/insights/articles/global-games-market-reaches-137-9-billion-in-2018-mobile-games-take-half/.

[31] “United States Crime Rates 1960–2017,” Compiled by DisasterCenter.com from: FBI UCS Annual Crime Reports, http://www.disastercenter.com/crime/uscrime.htm.

[32] Bonnie Berkowitz, Denise Lu and Chris Alcantara, “The Terrible Numbers That Grow with Each Mass Shooting,” Washington Post,  June 29, 2018, https://www.washingtonpost.com/graphics/2018/national/mass-shootings-in-america/?utm_term=.f63cc1b03c0b.  

[33] Global Terrorism Database (GTD), University of Maryland, https://www.start.umd.edu/gtd/.

[34] Jacque Wilson and William Hudson, “Gun Violence in PG-13 Movies Has Tripled,” CNN, November 11, 2013, http://www.cnn.com/2013/11/11/health/gun-violence-movies/index.html.

[35] Assil Frayh, “Gun Violence Keeps Rising in PG-13 Movies, Study Says,” CNN, January 20, 2017,  https://www.cnn.com/2017/01/20/health/gun-violence-pg-13-movies-study/index.html.

[36] “Violent Video Games and Young People,” Harvard Mental Health Letter, 27, no. 4 (October 2010), http://affectsofvideogames.weebly.com/uploads/6/4/3/3/6433146/medical_journal.pdf

[37] Mary Garden (1874–1967). “Why I Bobbed My Hair.” Pictorial Review (April 1927).

[38] “Long Hair for Men,” Encyclopedia of Fashion, http://www.fashionencyclopedia.com/fashion_costume_culture/Modern-World-Part-II-1961-1979/Long-Hair-for-Men.html.

[39] “Hip Huggers,” Encyclopedia of Fashion, 
http://www.fashionencyclopedia.com/fashion_costume_culture/Modern-World-Part-II-1961-1979/Hip-Huggers.html.

[40] Kathryn Bromwich, “Groupies Revisited: The Women with Triple-A Access to the 60s,” The Guardian, November 15, 2015, https://www.theguardian.com/music/2015/nov/15/groupies-revisited-baron-wolman-rolling-stone-pamela-des-barres.

[41] David Ensminger, Left of the Dial: Conversations with Punk Icons (Oakland, Calif.: PM Press), 47;Neil Eriksen, “Popular Culture and Revolutionary Theory: Understanding Punk Rock,” https://www.marxists.org/history/erol/periodicals/theoretical-review/19801802.htm.

Джерело: EpochTimes