ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Кокоси захищають узбережжя Джерсі від руйнування (ВІДЕО)

Велика Епоха
«Колоди» з кокосової койри лежать на березі річки Шарк у Нептуні, штат Нью-Джерсі, 31 січня 2023 року. Цей матеріал використовують у проєктах зі стабілізації берегової лінії по всьому світу. (AP Photo/Wayne Parry)

Від пісків узбережжя Джерсі й до островів Індонезії: нитки кокосового «лушпиння», відомого як койра, задіюють у проєктах захисту берегової лінії.

Кокосовий матеріал, який часто використовується у виробництві, розглядається як економічно ефективний, легкодоступний і стійкий варіант. Це особливо актуально для країн, що розвиваються. Але матеріал популярний і в багатих країнах, де його вважають важливою частиною так званих «живих берегів», для зміцнення яких використовують природні елементи, замість сталі або бетону, пише AP News.

Один із таких проєктів здійснюється вздовж ділянки розмитого берега річки в Нептуні, штат Нью-Джерсі, приблизно за милю від океану на річці Шарк.

«Ми завжди намагаємося зменшити енергію хвиль і водночас захистити берегову лінію, і, коли це можливо, ми вважаємо за краще використовувати природні рішення», — сказав Тім Діллінгхем, виконавчий директор групи зі збереження прибережних районів. «Цей матеріал легко доступний, особливо в країнах, що розвиваються, і він відносно недорогий порівняно з більш твердими матеріалами».

Койру виготовляють із жилавих волокон шкаралупи кокосового горіха, її сплітають у мати або колоди, які часто утримують разом сіткою.

Гнучкість матеріалу дає змогу формувати його і надавати йому потрібні контури на нерівних ділянках берегової лінії, фіксуючи на місці дерев'яними кілками.

Матеріал на основі кокосового горіха з часом розкладається. Але перш ніж це станеться, його іноді попередньо засівають береговими рослинами й травами.

Колоди утримують рослини на місці, щоб вони вкоренилися і виросли для стабілізації берегової лінії.

Матеріали на основі кокосового горіха використовують у всьому світі для проєктів із боротьби з ерозією.

Джулія Хопкінс, доцентка Північно-Східного університету, використовує кокосові волокна, деревну стружку та інші матеріали для створення матів, що плавають, які гасять силу хвиль і стимулюють ріст водної рослинності. У рамках пілотного проєкту чотири таких мати були встановлені на водних шляхах навколо Бостона. Гопкінс планує створити мережу із сотень або навіть тисяч матів, з'єднаних разом для захисту більших територій.

«Кокосове волокно — це органічний матеріал, він відносно дешевий і є відходом», — сказала вона. «Це фактично перероблювання того, що мало бути викинуто».