Світ стоїть перед вибором у річницю заснування Комуністичної партії Китаю
Фото: Офіцер воєнізованої поліції стоїть на сторожі на площі Тяньаньмень у Пекіні 11 березня 2018 року. (Greg Baker/AFP/Getty Images)
Незадовго до річниці заснування Комуністичної партії Китаю (1 липня), Державний департамент США опублікував Міжнародний звіт про свободу віросповідання в 2018 році. На прес-конференції 21 червня, присвяченій випуску звіту, державний секретар Майк Помпео розповів про те, що в Китаї є нормою «інтенсивне переслідування багатьох релігійних груп, зокрема послідовників Фалуньгун, християн і буддистів Тибету».
«Комуністична партія Китаю (КПК) з моменту свого заснування проявляє крайню ворожість до всіх релігійних конфесій. Партія вимагає, щоб тільки її вважали Богом», — сказав Помпео.
Протягом 70 років Комуністична партія Китаю боролася з різними релігіями. Ця боротьба є невід'ємною частиною режиму компартії. Комуністичний режим не може допустити існування вільної волі і вільних думок, тому намагається знищити всі релігії і переконання.
У книзі «Дев'ять коментарів про комуністичну партію», яка була опублікована The Epoch Times, йдеться, що Комуністична партія — це культ зла.
Коли компартія була вперше сформована, «вона вважала марксизм абсолютною істиною у світі».
«Комуністи благочестиво поклонялися Марксу як своєму духовному Богу і закликали людей брати участь у довічній боротьбі за будову комуністичного раю на землі», — йдеться у книзі «Дев'ять коментарів».
«Компартія пропагує атеїзм і стверджує, що релігія — це духовний опіум, який може задурманити людей».
Компартія також зруйнувала традиційну культуру, знищивши традиції і мораль в ім'я революції.
Система державної власності, яка існує сьогодні, у той час коли вважається, що компартія прийняла капіталізм, дає партії контроль над усією громадою на психологічному і духовному рівнях. Китайський народ постійно просякнутий комуністичними доктринами і пропагандою.
Але партійні доктрини суперечать людській природі. Людина, яка вільно мислить відхиляла би їх.
З цієї причини «Усунення дисидентів є найбільш ефективним засобом поширення злого культу комунізму і його доктрини».
«Оскільки доктрини і поведінка цього злого культу занадто безглузді, компартія повинна змусити людей прийняти її, покладаючись на насильство для усунення дисидентів», — йдеться в книзі «Дев'ять коментарів».
Це насильство може приймати форму тортур, вбивств або навіть масових вбивств.
У листі до Політбюро КПК, поширеному в ніч на 25 квітня 1999 року, лідер партії на той час диктатор Цзян Цземінь запитував: «Чи може марксизм, матеріалізм і атеїзм, яким слідують члени нашої комуністичної партії, не виграти битву з тим, що пропагує Фалуньгун?»
Страх Цзяна перед тим, що китайський народ віддасть перевагу традиційним моральним принципам Фалуньгун (Фалунь Дафа) — правдивість, співчуття і терпимість — доктринам компартії, був причиною 20-літньої кампанії з викорінення цієї практики.
Духовне вчення Фалуньгун або вчення ортодоксальних релігій, які зараз борються за виживання в Китаї, дають альтернативу тому, що компартія називає «почуттям партійної природи».
«Дев'ять коментарів» свідчать, що партія вимагає від кожного члена бути готовим у будь-який час відмовитися від усіх особистих переконань і принципів і повністю підкоритися волі партії і волі лідера».
Про це Джордж Оруелл попередив у своєму романі «1984 рік».
Головний герой роману після арешту й ув'язнення неодноразово піддавався нестерпним катуванням з боку «Департаменту благодійності». Одна з цілей полягала в тому, щоб змусити його відмовитися від математичної логіки «2 плюс 2 дорівнює 4».
Врешті-решт він відмовився від раціональної логіки і прийняв результат «2 плюс 2 дорівнює 5», накладений «Міністерством милосердя». Потім його випустили із в'язниці, і він повернувся до своєї роботи по обману людей до «Відділу правди».
Оруелл розумів суть тоталітарного культу Комуністичної партії. Результат раціональної логіки не важливий. Ключ до системи — змусити всіх прийняти абсолютно нелогічну «правду» партії.
Точно так само у війні компартії проти релігії кінцева мета — змусити всіх відмовитися від свободи і прийняти абсурдні висновки партії.
Незважаючи на зусилля режиму з контролю над розумом і душами цілої нації, велика кількість китайців боролася проти компартії: дисиденти, які виступали за демократію; адвокати-правозахисники, які прагнули забезпечити верховенство закону в Китаї; фермери, які прагнули зберегти свою землю; домашні церковні християни, тибетські буддисти, уйгурські мусульмани та інші, які боролися за свободу віросповідання, а також прихильники Фалуньгун, які вели безпрецедентну кампанію громадянської непокори, розповідаючи китайцям про свою практику, про переслідування, якому вони піддаються, і про необхідність розпаду компартії.
Починаючи з випуску «Дев'яти коментарів» у 2004 році, «Велика Епоха» закликала покласти край компартії. «Дев'ять коментарів» закінчуються словами:
«Тільки без комуністичної партії Китаю буде новий Китай.
Тільки без комуністичної партії Китаю у Китаю є надія.
«Без Комуністичної партії Китаю чесний і добросердий китайський народ відновить історичну велич Китаю».
Трагедія Китаю — це перехрестя історії. Компартія може вижити тільки шляхом усунення тих, хто мислить інакше. Це загрожує свободі і безпеці всього світу.
Отже, в цю річницю заснування компартії Китаю перед усім світом стоїть вибір: підтримувати релігійну свободу тих, хто знаходиться в Китаї, або зберігати спокій перед обличчям зла. Середнього не дано, і наше майбутнє поставлено на карту.
Джерело: Epoch Times