Біженці з Нігерії ховалися на кермі судна два тижні, поки їх не врятували (ВІДЕО)

На десятий день перебування в морі у чотирьох нігерійських безбілетників, які перетинали Атлантику в крихітному просторі над кермом вантажного судна, закінчилися їжа і питво.

За їхніми словами, вони протрималися ще чотири дні, вживаючи морську воду, що була за кілька метрів під ними, перш ніж їх врятувала бразильська федеральна поліція в південно-східному порту Віторія.

Їхня дивовижна, смертельно небезпечна подорож через океан протяжністю близько 5 600 км підкреслює, на який ризик готові піти деякі мігранти заради шансу на краще життя.

"Для мене це був жахливий досвід", — сказав 38-річний Танкгод Опеміпо Метью Єйє, один із чотирьох нігерійців, в інтерв'ю в церковному притулку в Сан-Паулу. "На борту судна нелегко. Мене трясло, мені було так страшно. Але я тут".

Їхнє полегшення від того, що їх врятували, незабаром змінилося здивуванням.

За словами чотирьох чоловіків, вони сподівалися дістатися до Європи і були приголомшені, дізнавшись, що насправді перебувають по інший бік Атлантики, у Бразилії. Двох із них повернули до Нігерії на їхнє прохання, а Єйє і Роман Ебімене Фрайдей ("П'ятниця"), 35-річний уродженець штату Байєлса, попросили притулку в Бразилії.

"Я молюся, щоб уряд Бразилії зглянувся наді мною", — сказав Фрайдей, який уже одного разу намагався втекти з Нігерії на кораблі, але був заарештований владою цієї країни.

За словами обох чоловіків, економічні труднощі, політична нестабільність і злочинність не залишили їм іншого вибору, окрім як покинути рідну Нігерію. У цій найбільш густонаселеній країні Африки вже давно існує проблема насильства і бідності, а викрадення людей мають масовий характер.

Єйє, п'ятидесятницький священик зі штату Лагос, розповів, що цьогоріч його ферма з вирощування арахісу і пальмової олії була зруйнована повінню, унаслідок чого він і його сім'я залишилися без даху над головою. Він сподівається, що тепер рідні зможуть приєднатися до нього в Бразилії.

Щоб не впасти у воду, біженці спорудили навколо керма сітку і прив'язали себе до неї мотузкою. Дивлячись униз, Фрайдей бачив "великих риб, таких як кити й акули". Через тісноту і шум двигуна сон був рідкісним і ризикованим.

Отець Паоло Парізе, священик із притулку в Сан-Паулу, сказав, що йому доводилося стикатися з іншими випадками безбілетників, але ніколи — з такими небезпечними. За його словами, їхня подорож свідчить про те, на що готові піти люди в пошуках нового шляху. "Люди роблять немислимі та дуже небезпечні вчинки".