Чому в метро немає урн для сміття, які станції-привиди є в київській підземці і чи можуть жінки стати машиністами — відповіді на ці та інші цікаві питання про київський метрополітен читайте у цій статті.
1. У метро ніколи не буде урн для сміття. На це є кілька причин: по-перше, це захід безпеки проти пожежі, тому що сміття може легко спалахнути. У 1987 році у Великобританії, в найстарішому метро у всьому світі, на станції «Kings Cross», сталася пожежа, в якій загинула 31 людина. Причина пожежі — кинутий в урну сірник. По-друге, урна — найбільш зручне місце для закладання бомби. У 1977 році в Москві вибуховий пристрій був закладений саме в урну, в результаті чого 7 чоловік загинули, і 40 — отримали поранення. Тому безпека вище комфорту.
2. Най-най:
• найдовша лінія київського метрополітену — Святошинсько-Броварська. Її довжина становить 22,7 км. Вона працює з 1960 року, і кожен день нею користується близько 950 тисяч пасажирів.
• найглибша станція не тільки в київському метро, але й у всьому світі — «Арсенальна» на Святошинсько-Броварській лінії. Її глибина становить 105,5 м. Щоб опуститися на таку глибину підземки, необхідно проїхати двома ескалаторами.
• найстаріші станції столичного метрополітену — «Хрещатик», «Вокзальна», «Університет» і «Дніпро». Перші підземні поїзди почали курсувати в Києві між цими станціями 55 років тому.
• найстарішому поїзду більше 30 років.
• найбільш завантажена станція — «Вокзальна» Святошинсько-Броварської лінії. Її добовий пасажиропотік становить близько 100 тисяч пасажирів.
3. Постійного диктора у метрополітену немає. А для запису оголошень станцій наймається актор, який начитує текст. Цей голос і чують пасажири у вагоні.
4. Критий метромост з'єднує станції «Нивки» та «Берестейська». Метромостом прокладена проїжджа частина від проспекту Перемоги і в напрямку Святошина, а сам він проходить над залізницею.
5. Загальна кількість ескалаторів у київському метро — 124.
6. З дня відкриття київського метрополітену його послугами скористалися 17 мільярдів людей.
7. Як оцінюють пасажиропотік? Поїзд, що проходить, чинить тиск на спеціальні клеми, встановлені під рейками. Таким чином оцінюють вагу поїзда з пасажирами. З цієї загальної маси віднімають вагу поїзда і ділять на середню вагу однієї людини.
8. «Станції-привиди»: станція «Львівська брама» (в тунелі між станціями «Золоті ворота» та «Лук'янівська») і станція «Теличка» (інша назва «Наддніпрянська» — на Сирецько-Печерській лінії). У 1997 році будівництво станції «Львівська брама» вже добігало кінця, але план з її реконструкції не вдалося затвердити, і тому станція так і залишилася «замороженою».
Станція «Теличка» будувалася як технічна в районі зі щільною промисловою забудовою. Але оскільки зараз більшість навколишніх заводів не працюють, «Теличка» перетворилася на станцію-привид.
9. Машиністи київського метро — тільки чоловіки. Машиністів-жінок не приймають на роботу, оскільки така робота вимагає не тільки хорошої координації і швидкої реакції, а й значної стресостійкості.
10. Ширина колії метро така ж, як і ширина колії залізниці.
11. Максимальна швидкість поїзда в підземці — 80 км/год. Але, як правило, вони їздять із середньою швидкістю — 60 км/год.
12. Ескалатори рухаються зі швидкістю не більше 1 м/сек і розташовані під кутом 30 градусів. Разом із тим, поручні рухаються швидше, аби пасажир переставляв руку назад і не заснув.