Електронні пристрої викликають "віртуальний аутизм" у дітей

Досить дивно, що в засобах масової інформації є ті, хто хоче змусити нас повірити в те, що смартфони, планшети та інші екрани насправді не шкодять розвитку дитини.

Однак дослідження показують, що час, проведений біля екрана, а точніше, його надмірна кількість, тісно пов'язаний із проблемною поведінкою, а також із підвищеним рівнем депресії та тривожності.

У дослідженні, проведеному індійськими педіатрами, надмірним вважалося понад дві години на день. Це погана новина для американських дітей, багато з яких проводять до шести годин на день, притулившись до екранів.

Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі JAMA Pediatrics, виявило тривожний зв'язок між впливом екранів і різними проблемами обробки сенсорної інформації в дітей.

Це дослідження говорить про те, що надмірний вплив цифрових медіа в період становлення дитини негативно впливає на те, як діти сприймають і реагують на навколишнє середовище. Обробка сигналів за допомогою зору, слуху і дотику відіграє найважливішу роль. Правильна обробка дає змогу мозку генерувати відповідні реакції.

Тривале перебування перед екраном може призвести до перебудови мозку і викликати безліч неадаптивних форм поведінки.

Як зазначає румунський психолог Маріус Теодор Замфір, у дедалі більшої кількості дітей розвивається те, що він називає "віртуальним аутизмом". Якщо розлад аутистичного спектра (РАС) — захворювання, що характеризується труднощами у спілкуванні та повторюваною поведінкою, — має радше природне походження, то віртуальний аутизм — це значною мірою продукт виховання. На думку доктора Замфіра, у цьому повністю винне сучасне середовище, в якому ми виховуємо дітей.

Дослідження, проведене його командою, засвідчило, що діти віком до 3 років, які проводили понад чотири години на день біля екранів, зазнавали глибокого стану сенсорно-моторної та соціально-афективної депривації. Доктор Замфір і його колеги виявили, що діти з віртуальним аутизмом страждають серйозними порушеннями соціальної взаємодії, розвитку мови та когнітивних здібностей.

Чому це відбувається?

Якщо коротко, то нервова система немовлят і дітей ясельного віку просто не пристосована до того, щоб справлятися з надмірною стимуляцією, викликаною екранами.

Ба більше, коли екрани замінюють реальне спілкування з людиною, страждання дитини посилюються. Надмірне проведення часу за екраном негативно впливає на емоційний інтелект дітей, їхню здатність до саморегуляції та здатність критично мислити.

Однак є і хороші новини. Доктор Замфір розповів, що наслідки віртуального аутизму можна повернути назад.

Для початку необхідно прибрати екрани або принаймні скоротити кількість часу, протягом якого діти перебувають під впливом цифрових пристроїв. Перебудова домашньої обстановки є ключовим моментом.

Дітям потрібна любов батьків і час для ігор з іншими дітьми.

Як нещодавно підкреслила доктор Жаклін Хардінг, експерт у галузі дитячого розвитку: "Мозок і тіло маленької дитини призначені для гри. Діти від природи створені для гри, і будь-яке стійке відхилення від цього задуму змушує платити певну ціну".

Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора і не обов'язково відображає думку The Epoch Times.

Джон Мак Гліонн — дослідник і публіцист. Він висвітлює питання психології та соціальних відносин, виявляє неабиякий інтерес до соціальної дисфункції та маніпулювання в засобах масової інформації. Його роботи публікувалися, зокрема, в New York Post, The Sydney Morning Herald, Newsweek, National Review, The Spectator US.

За матеріалами The Epoch Times USA